Глава 20: Аріна і Лієль.

Принцеса вбралася і побігла на побачення з ельфом Лієлем.

Їхні зустрічі та спілкування зробили її щасливою. У ньому вона знайшла і друга, і пару. Тільки почуття до дроу не давали їй спокійно жити.

Він снився їй, простягав руку й говорив повернутися до палацу. Після такого сну Ела була схвильована й розгублена. Її мучило почуття провини: вона егоїстично втекла. Вона не прийняла свою долю й не уклала договірний шлюб.

Але почуття свободи не давало їй змиритися. Вона не могла так жити за правилами, бути як лялька, маріонетка закону і влади. Посміхатися й бути награно щасливою — таке життя душило, гасило її вогонь усередині.

Поправивши волосся, вона підійшла до ельфа.

— Привіт, — посміхнулася вона.

— Привіт, моя зірочко.

— Він подарував їй букет ніжно-рожевих квітів.

Узявшись за руки, вони пішли кам'яною доріжкою, обговорюючи міські новини. Дочка дракона знайшла свого істинного, і скоро буде весілля.

Усі на острові будуть святкувати, адже дракони рідко знаходять свою пару — тільки раз у житті. Це була дивовижна й чарівна подія.

— Ти сьогодні така гарна, квіточко.

— Дякую. Мені так приємно.

Він узяв її за руку, потягнувся й поцілував. У Ели перехопило подих: його губи були такими м'якими, теплими й ніжними. Він відсторонився, подивився в її очі й м'яко посміхнувся.

Він обійняв її за талію, і вони пішли зеленим парком, слухаючи спів птахів.

— У мене є для тебе сюрприз!

— Який? — Заплющ очі. Не підглядай.

Він узяв тонкий ланцюжок і надів на її тонку шию. Вона подивилася на кулон у вигляді маленької квіточки, з розсипом білого й рожевого каміння на ньому.

— Він чудовий. — Вона поцілувала його в щоку.

— Чудова тільки ти, зірко моя.

Вони радісно розсміялися. Уже перебуваючи вдома, вона милувалася майстерним кулоном ельфійського майстра. Вони славилися легкими й ніжними прикрасами, які були дуже

дорогими.