Дроу Тіріон.
Минуло вже два місяці відтоді, як принцеса втекла. Ніхто з палацу не міг її знайти. Вона ніби розчинилася в повітрі.
Він та інші дроу вже об'їхали чотири королівства, але не знайшли її.
У газетах і на стінах висіли портрети її, такої рідної й далекої. Спочатку шукали таємно, але після тижня пошуків оголосили на всі королівства про зникнення принцеси Аріни. Не говорили, що вона втекла, а що вона зникла.
Залишався тільки один острів — Вільні Землі, де вона могла бути. Там уживалися багато рас, там навіть проживали дракони, які могли обертатися в людей. Їх було мало.
У них була сильна магія всіх стихій. Вони заснували цей острів і прийняли всіх охочих. Там кожен був вільний.
Шестеро дроу зупинилися в заїжджому дворі, розійшлися і впали від безсилля.
Вони весь час шукають принцесу в усіх королівствах, отримуючи дозволи на в'їзд.
Тепер поїздка на Вільні Землі займе більше часу. Тільки там її ніхто не видасть, адже там вона вільна, а не піддана одного з королівств. Такі пошуки на острові могли дуже затягнутися.
Дроу відчував злість і хвилювання за неї. Вона одна, невідомо де. Звикша до розкоші, розпещена егоїстка, яка не думає, що може потрапити в біду.
Якщо хтось дізнається, що вона принцеса, її викрадуть і шантажуватимуть.
У покинутій печері.
Змовники вели змову. Вони викрали чотирьох аристократок із чотирьох королівств: графиню-людину, маркізу-ельфійку, баронесу-дроу і маркізу-перевертницю.
Вони спланували посварити королівства і зажадати викуп, щоб підштовхнути їх до нової війни й розколу.
Чотирьох різних дівчат викрали і замкнули в одному заміському будинку. Одна кімната для всіх. Кімната в зелених тонах, спальня, вітальня і ванна.
Золотоволоса ельфійка, темноволоса перевертниця, чорноволоса дроу і русява людська дівчина.
Вони озирнулися. В їхніх поглядах читався блиск хитрості й бажання зробити підлість. Вони були не такі прості, ці дівчата з багатих сімей.
У них був маленький секрет, про який ніхто не знав, тільки близькі. Аристократки були відьмами, з даром до магії.
У потаємних кишенях на пишній спідниці в них були невеликі пляшечки з приворотними зіллями.
У палаці людей.
Король і королева переживали за принцесу. Королева Джулі зітхнула й промокнула очі хусткою. Король Адріан схвильовано подивився на дружину.
— Ти знала, що вона планувала втечу?
— Ні, не знала. Я б зупинила її!
— Вона зірвала заручини з принцом!
— Тебе хвилює тільки це? А не наша дочка, яка невідомо де?
— Ні, це не так! Я хвилююся за неї. Але ця втеча образила принца. Нам ще не вистачало конфліктів із Бронзовим Королівством.
— Це твій тиск призвів її до втечі. Чому ти не міг дати їм час познайомитися, дізнатися один одного? А потім вони б вирішили, бути шлюбу чи ні.
— Цей шлюб вигідний двом королівствам.
— Тільки вигода! Ти не думаєш, що їй із ним жити?
— Усе, годі! Вона завжди знала, що я оберу їй чоловіка.
Король розвернувся і пішов.
— Так, знала, і ось до чого все це призвело. Моя маленька дурна дівчинка втекла, тихо сказала королева.
Вона подивилася у вікно й побачила баронесу.
Скривилася: «Тебе тільки не вистачало».
#6481 в Любовні романи
#1608 в Любовне фентезі
#2620 в Фентезі
#685 в Міське фентезі
Відредаговано: 14.10.2025