Розділ 8

Вранці Марк все розповів Селені. Містер Роберт рано, коли ще Селена спала, пішов. Лише Марк з ним устиг попрощатися. Розповідати про меч не став - хто зна, можливо Абраксус ще буде його шантажувати, і дізнається про свою загибель. Марк повернувся до своєї кімнати. Точніше це була їх із Селеною кімната. Цей готель виявився на диво малий. Хоча ззовні здавався величезним маєтком.

Марк сів на край свого ліжка, та задумався. Монах говорив про те, що колись це була оселя Михаїла. Можливо тут залишилися якісь його речі? Хлопець вирішив пошукати, але спочатку дочекався поки Селена встане. Треба ж їй розповісти. Селена проспала ще пів години, вони видалися Марку надзвичайно довгими. Хоча, коли щось дуже чекаєш, навіть п'ять хвилин здаються вічністю. Селена прокинувшись солодко потягнулася, та запитала у Марка:

 - Добрий ранок, Марку, а містер Роберт кудись пішов?

 - Так, він пішов до іншого міста. Сказав що тут наші з ним дороги розходяться. - відказав Марк.

 - А... Ясно. А що це таке? - запитала Селена показуючи на Меч Світла.

 - О, я якраз про нього хотів розповісти. - Марк розповів що з ним сталося цієї ночі, - ... І тоді Михаїл зник.

 - Ага.. тобто ти ходив на той бік, але не сказавши нам! - Селена почала підвищувати голос, -  Ти хоч розумієш що було б якби тебе захопив Абраксус, або якщо б ти... - Селена замовкла, але Марк і так розумів, що вона хотіла сказати "помер".

 - Але бачиш же, я стою перед тобою, живий. - Марк намагався пожартувати щоб заспокоїти Селену, - Селено, монах казав, що це була оселя Михаїла, тому я піду пошукаю щось що вкаже на нього.

 - Лише зі мною! Тепер без мене ти нікуди не підеш. Зараз я перевдягнуся... - Селена почала підніматися з ліжка, - А ти вийди!

 Марк вийшов, він оглянув готель. І справді, він був весь в старому стилі. Цей стиль Марк бачив у книжках про СРСР. Лише замість телевізора стояла якась фігура, вирізьблена з дерева. Марк підійшов до неї. Це був який чудернацький куб, Закручені спіралями лінії були спрямовані вгору, а посередині був круглий отвір. В голові промайнула ідея. Марк побіг до кімнати, забувши постукати, він увійшов і побачив Селену.

 - Марку! - Закричала Селена, - Ти здурів чи що! Я тобі сказала вийди! Ти так і будеш стояти, наче вкопаний!?

Марк швидко вийшов, він був приголомшений, хоча і побачив Селену напіводягненою. Потім над вухом він почув голос Селени:

 - Можеш заходити вже. - Марк зайшов. Селена вже сиділа на ліжку та чекала пояснень, 

- Ну тепер пояснюй, чому ти ввірвався до кімнати.

 - А... Я... Просто... - Марк не міг скласти до купи два слова, - У вітальні я побачив предмет з отвором, дуже схожим на отвір під меч, тому забіг сюди по нього.

Селена взяла до рук меча, та разом з Марком пішла у вітальню. Піднісши меча до отвору, друзі побачили, що він засвітився. І коли вони вставили його, то одна зі сторін куба відкрилася, і звідти випав старезний сувій. Марк взяв його до рук, та розгорнув. Вицвівші літери спалахнули тьмяно-синім світлом. Вони були схожі на ієрогліфи, такі, які використовувалися в Китаї. Але ні Марк, ні Селена їх не розуміли. Раптом за спиною вони почули голос власниці готеля:

 - Нарешті з'явилися люди, що позбавлять Всесвіт від цього Зла. Хлопче, - звернулася вона до Марка, - ти, напевне, Михаїлів нащадок.

- Т-так, Марк Дейнер. А ви що, знали Михаїла?

- Я його сестра.

Сказати що Марк здивувався - нічого не сказати. Михаїл жив не одне століття назад, а ця жінка така молода на вигляд. І наче прочитавши думки Марка, жінка сказала:

 - Він мені дарував вічну молодість. Тому я тут живу дуже давно. Навіть пам'ятаю перших людей на Місяці. Я намагалася не показуватися їм до того, як вони не побудують місто. Але якийсь космонавт мене побачив. Я йому розповіла все як є, і він не став нікому розповідати. Саме він мені розповів що зараз на Землі... Ой, вибачте, я відволіклася.

Марк уже й забувся про сувій, але Селена нагадала.

- А цей сувій, що в ньому написано? - запитала дівчина.

Раптом очі власниці готеля засвітилися таким же кольором, як і літери, і вона сказала голосом, який Марк відразу упізнав - це був голос Михаїла:

- Проведіть ритуал, записи з'являться на іншій стороні сувою, потім все поясню... - і справді, на зворотньому боці спалахнули звичні літери. Селена теж зрозуміла, що це Михаїл, і тому хвилюватись не потрібно, - Все, моя справа виконана. Цей будинок тепер ваш. Позбавтеся від цієї...пошесті. І тоді я буду спокійна...

Сказавши це, господиня почала перетворюватися на пил, який рознісся вітерцем, що взявся ні звідки.

Ще кілька хвилин Селена та Марк стояли та думали про пережите. Нарешті Селена сказала:

- Марку, ти справді хочеш провести цей ритуал? - хоча дівчина розуміла, що Михаїл поганого не зробить, але щось її насторожувало.

- Так, я йому довіряю.

Марк подивився на умови ритуалу. На ньому було все розписано. "Пентаграма: Відкрите коло Люциуса" - Марк не знав такого, але він подумав, що у домі Михаїла повинні бути магічні книги. Селена вирішила піти до кімнати, у неї чомусь різко розболілася голова. За ці дні всі скаржилися на таку проблему. Марк спустився в підвал. Через кілька годин він уже гордився своїми знахідками подрузі. Але пентаграма, що була потрібна для ритуала знаходилася у розділі "Химерні знання". Друзів це насторожило, і не дарма. Прочитавши цей розділ, вони жахнулися. Мало того, що це найнебезпечніша пентаграма, так і для неї потрібно було колосальна кількість енергії. Де її дістати було описано в іншій книзі. Вона діставалася теж не легко. Потрібно було взяти якусь блакитну кров. А її ніде Марк не знайшов.

Стемніло. Марк вирішив залишити це діло до завтра, і пішов готувати іжу. Тепер цей дім їх, тому потрібно все робити самим. При приготуванні Марк враптово порізався ножем, і побачив, що... його кров блакитна. Раптом він згадав, що ніколи не бачив свою кров. Завжди, скільки себе пам'ятав, він не різався, не падав так, щоб текла кров. Марк швидко забинтував палець, а кров зібрав в тарілку. Ось вона - енергія для ритуалу. Але всеж чому у нього не червона? На це запитання поки що відповіді не було. Марк розказав про це Селені, але вона була дуже втомлена, що навіть не могла усміхнутися. Повечерявши, друзі пішли спати.