Розділ 7

Марк ніяк не міг заснути, він розумів - спасіння немає, але чи можна хоча би врятувати Селену? За цей час вони зблизилися, і Марк до неї прив'язався якоюсь тонкою незримою ниточкою, яка зв'язувала їхні серця. Так, поринувши у роздуми Марк провів майже всю ніч. Прокинувшись, він помітив, що охоронець заснув. Марк розумів - ось він, шанс! Але з іншого боку залишити містера Роберта тут було якось неправильно. Не по своїі же волі він підкоряється Абраксусу. Напевне, його якось шантажували, а потім взяли під гіпноз. Тому, Марк розбудив Селену та вказавши на детектива промовив:

 - Селено, вставай. - пошепки промовив Марк.

 - Га, що таке? - спитала Селена спросоння.

 - Тихше! Містер Роберт спить, а це значить, що ми можемо втікти!

 - Це чудово! - вигукнула Селена, - Але, можливо треба його взяти з собою? Містерові Роберту явно буде непереливки від Абраксуса. Хоча... з іншого боку він може бути ще під гіпнозом. - міркувала Селена.

 - Так, я теж про це подумав, і згадав - у нас вдома була старенька книжка, мама розповідала, що вона дісталася ще від Михаїла, і там було написано що робити якщо людина під гіпнозом! Звісно, тоді я вирішив, що це забобони, але зараз бачу, що все не так. - зітхнув Марк.

 - Марку, не тяни! Скоро повинен прийти Абраксус! І тоді нам кінець.

 - Добре! Потрібно сильно вдарити по голові, тоді мозок, можна сказати, перезавантажиться.

 - Але як зробити так, щоб він не зойкнув.

Марк насупився, саме над цим він весь час і думав. Тут скаже лише вдача. Тому, Марк відколупав камінчик зі стіни, повернув його тупим боком, щоб не зашкодити детективу-охоронцю, і з усієї сили вдарив його. Храп припинився, лише Селена та Марк тяжко дихали. Роздивившись краще, Марк побічив, що містер Роберт дихає. Селена теж це помітила, і друзі полегшено видихнули. Марк потягнувся до ключів, як він не намагався, але кінчики пальців трішки не діставали до зв'язки. Раптом Марк завмер, містер Роберт піднявся, та з таким же виразом обличчя, наче загіпнотизований, почав відкривати клітку.

 - Та не бійтеся, я вже не під чарами! - привітно сказав детектив. - Просто пожартував.

 - Дякую, містере Роберте, - сказав Марк, - тепер допоможете нам вибратися звідси?

 - Не тільки допоможу, а й виведу. Мені шлях назад закритий, тому поїду в інше місто, влаштуюся на нове місце.

 - А що...

 - Марку, зараз не час для запитань! - перебила Селена, - Виберемося - тоді поговорите!

 - Так, ходімо. - сказав Марк.

Тихенько скрипнули двері, і вони вийшли. На превеликий подив, нікого не було у відділку, тому без ніякого  супротиву Марк, Селена та містер Роберт вийшли. У місті було порожньо, наче всі повимирали. 

 - А де всі? - запитала Селена у детектива.

 - А... Вони... Їх загіпнотизував Абраксус. - сказав містер Роберт.

 - Як?! - разом скрикнули Марк та Селена, - Так вони зараз можуть нас зловити?

 - Ні, він залишив їх по домівках, та висмоктує силу для сосуда. Найсильнішим виявилося тіло Максового батька. Тому він підтримує його силами інших.

 - А наші батьки, що з ними! - запитала Селена.

 - Теж там, але з них сили не висмоктують. Якщо ви захочете їх звільнити -  нічого не вийде, Абраксус відчує вас і схопить. Вони зараз у безпеці, тому потрібно нам тікати.

 - Ні... - скрикнула Селена, але її тут же перебив Марк.

 - Селено... Зараз потрібно врятуватися нам, ти єдина хто може перемогти Абраксуса, тобі потрібно навчитися керувати своєю силою, і тоді ми врятуємо їх.

 - Добре... - тяжко зітхнула Селена, і вони в трьох пішли до виходу з міста.

Як тільки вони вийшли за межі міста, ніхто їх не спиняв. Абраксус не з'явився, армія загіпнотизованих людей теж. Друзям аж не вірилося, що все було так легко. Ніякі потяги та машини не курсували, тому довелося йти пішки. Поки йшли Селена та містер Роберт про щось жваво розмовляли, але Марку було все одно. Він думав про інший вихід з міста, що за ним? І тут його осинило! По легендах, які ходили між людьми у цьому місті, у той бік ходили люди на інший бік Місяця, значить там лігво Абраксуса. Марк вирішив сходити туди сам, для цого, коли вони зупинилися переночувати у невеличкому будинку-готелі біля міста, він почекав поки всі заснуть і пішов до Стіни.

Прийшовши, Марк пішов по стежці, дивно, але зі всі ці роки вона не затопталася, а це цначить ,що хтось по ній ходив. Вже за кількасот метрів Марк побачив гігантський кратер, а в ньому великий храм. Марк на це не розраховував, але наче зачарований пішов до нього. На порозі його зустрів старезний монах, він був убраний в сліпучо-жовту робу. А голос його луною відбивався у стінах.

 - Привіт, юначе, що ж тебе привело до храму  Світла?

 - Добрий д-день, тобто вечір, - Марк нарешті оговтався, але він говорив не те що хотів спитати , він питав те, про що не бажав запитувати, - ви знали Михаїла Дейнера?

 - О, так, це великий чоловік, який і побудував цю будівлю. Тисячу років тому, коли люди ще жили на Землі, - монах показав рукою на планету, - він за допомогою магії запечатав стародавнє зло тут, а нам довірив Основу Печатки, щоб стримувати його.

"Основа Печатки?! Але ж батько казав про дві частини, або цей дідусь мене обдурює, або батько не про все знав ". Монах побачив запитання в погляді Марка, тому запитав:

 - Що, Марку, не знаєш про третю частину? - монах посміхнувся.

 - А звідки...  - хотів було запитати Марк, але його перебив монах.

 - Михаїл знав, що ти прийдеш сюди, тому розповів мені про тебе все. - монах видихнув, за весь час скільки він тут був, йому не доводилося багато розмовляти, тому це трішки його виснажило, - А про Печатку зараз розповім. Коли Михаїл розділяв Печатку на дві частини, він не передбачив, що люди можуть самі того не знаючи перенести частину Абраксуса на Місяць. Тоді, відділивши частину з роду Бредхілл, він попросив мене жити тут, аж поки Абраксус не щезне, та берегти цю силу. Я тоді був майже мертвий, тому згодився на це... - слова монаха перебив крик іншого: