Розділ 6

На наступний день, у Марка почала боліти голова, як з'ясувалося - у всїх хто не пішов до школи теж боліла. Лише Селена відчувала себе добре. Вона одна ходила та раділа. Одного дня гуляючи, Марк помітив дивну річ: всі, хто хоч якось зв'язані були з ним - лише вони почувалися погано. Чи не означало це, що до цього причетний Абраксус? Але чому він так швидко відновився? Селена начебто нанесла серйозні пошкодження... Ось так Марк думав, поки йшов до виїзду з міста, він не полишав надії, що хто-небудь пояснить, чому ж його закрили. Але все було дарма, на вулицях майже нікого не було, а ті хто були - не знали. Пролунав телефонний дзвінок, Марк підняв слухавку:

 - Так, слухаю, - як завжди привітався Марк.

 - Добрий день, Марк Дейнер?  - монотонним голосом сказали з іншого боку дроту.

 - Так, а хто ви?

 - Вибачте, забув представитися - Роберт Вільямсон, детектив.

 - Приємно, а що вам від мене потрібно? - здивовано запитав Марк.

 - Дозвольте пояснити, мене найняли, щоб розслідувати смерть вашого друга Макса Лопеза. Я так розумію, ви знали його як сироту, у якого померли батьки, так?

 - Ну, так, а що, хіба інакше? - Марк почав щось підозрювати, але думки були, на його думку, смішними, тому відкинувши їх, Марк слухав далі.

 - Так ось, виявилося, що батьки імітували свою смерть, а зараз, дізнавшись про смерть сина з'явилися. - розповідаючи про такі речі, містер Роберт залишався на диво спокійним.

Маркові підозри підтвердилися, хоча він і вважав їх смішними - це виявилося правдою:

 - І ви хочете сказати, що я вбив свого друга? Причом найкращого, якого я вважав братом?! - підвищуючи тон сказав Марк.

 - Охолоньте, юначе. Так, ми підозрюємо вас, але на тілі жертви ніяких слідів насилля не виявлено, лише відбитки ваших пальців... - запала німа мовчанка, Марк не знав що і казати, детектив же, напевно, переводив дух, - Ми живемо в світі, де магії мало, але вона лишилася...

 - Зачекайте, - грубо пребив Марк детектива, - ви вірете, що магія є?

 - Юначе, свідки все бачили... ви зі своєю подружкою, використовуючи магію вбили свого друга, потім, вирішивши списати на серцевий напад, принесли тіло до моргу. Якщо у вас є якісь ще подробиці - розповідайте, я вислухаю, і можливо передивлюся своє рішення. Якщо ж ні - завтра разом із Селеною Бредхілл підійдіть до відділу поліції, там поговоримо вживу.

Прийшовши додому Марк був похмурніше грозової хмари. Розповівши все матері, він пішов до Селени. Вона теж, явно була не в настрої, виявилося, що детектив Роберт теж до неї дзвонив, і вона йому не змогла нічого додати, так само, як і Марк. Щоб якось відволіктися від цього та щось придумати Марк та Селена вирішили зайнятися чимось іншим, але у них нічого не виходило. Завтрашній день дуже хвилював їх. Раптом, хтось окликнув друзів:

-Зачекайте, я так розумію ви Марк Дейнер та Селена Бредхілл? - навіть не обертаючись Марк зрозумів - це детектив Роберт.

-Так, добридень містер Роберт. - сказала Селена обертаючись.

-Ну що, у вас є пояснення? Чи мені вас до відділку забрати?

-Тобто? Ви ж говорили, у нас є час до завтра. - сказали Марк та Селена майже разом.

-Так, сказав, але мені дали новий указ, згідно якого я маю вас заарештувати сьогодні, до вияснення повної інформації. Якщо ваша вина буде доведена, то вас відвезуть в інше місце, де ви будете відбувати покарання. Ще запитання є?

Студенти розгублено мовчали, вони розуміли - їх підставили, але хто? Це потрібно вияснити. Детектив не скаже хто був свідками - таємниця, тому залишається надіятись на власні сили. Звісно, можна було розповісти детективу все як є, але тоді було б дуже небезпечно для Селени... Жестом руки детектив покликав їх пройти за собою, Марк та Селена слухняно пішли. Йшовши Селена шукала якусь лазівку, щось за що можна було зачепитися, щоб їх відпустили, вона перебирала всі події, але дарма. Так же як і Марк, вона хотіла сказати правду, але це було небезпечно для неї самої. Прийшовши у відділок, їх відвели у підвальне приміщення, тут була напівтемрява, а за залізними гратами було взагалі темно, хоч око виколи. Детектив закрив їх, а сам вийшов. 

Оглянувшись по сторонам, друзі побачили лише голі стіни, у кутку стояло двоярусне ліжко, поруч на невеличкому столику стояла запалена свічка. Вона ледве жевріла, тому майже нічого не освітлювала. Раптом двері підвалу відкрилися, і до них підійшов високий чоловік, він був убраний, наче на якесь свято. Галстук, сорочка та чорний піджак добр на ньому сиділи. Підійшовши до студентів, чоловік почав говорити:

 -   Так це ти, та хто вбила мого сина? - чоловік говорив на підвищених тонах.

 - Я не вбивала Макса! - Селена здогадалася, що це був батько Макса. - У... у його тілі був інший дух...

 - Тобто, ти хочеш сказати, що ти вбила якогось демона, але також пошкодилося тіло?

 - Так... Але ви ж повірили, що я використала магію, тоді чому ж не вірите в це?!

 - Ох, дитинко, - тяжко зітхнув батько Макса, - якби ж ти знала заради чого я це роблю. Я...

 - Годі базікати! - різко сказала жінка, що увійшла до підвалу.  - Джоне, що ти з ними возишся!

  - А... Так, вибач Емілі, я їх допитував. - промямлив батько Макса.

 - Піднімайся наверх, а я ще дещо запитаю.

Батько Макса тяжко зітхнув та подався до виходу. До Марка та Селени підійшла мати Макса, це була красива жінка, але в її очах проблискував якийсь недобрий відблиск. Селена це помітила та почала нервуватися, вона хотіла якось подати знак Марку, але відчула, що не може рухатися.

 - Ну ось, я знову з вами! - переможно крикнула жінка... голосом Абраксуса. - Що?! Не чекали?! Так, я вас не залишу у спокої поки не заволодію тобою! - він показав пальцем на Марка, але хлопець і так розумів про кого йдеться мова. - Тепер ви нікуди не втечете, і я зможу виконати свій план. Просто так я не можу перейти в інше тіло, мені потрібна безтілесна форма. Просто так, без охорони, я вас не залишу, тому... Містере Роберте! Підійдіть сюди.