22

Глава 22    

---- Що ти робиш зі мною, Єво? Навіть дивлячись на те як ти відвертаєш голову у інший від мене бік, я готовий зайнятися з тобою сексом, просто тут у ліфті, ---- ричить ця тварюка мені у шию, обпікаючи поцілунками. 

---- Куди ти привіз мене?

---- Це одна із квартир, куди я приводжу таких як ти, Єво. 

---- Яких таких, Давиде? 

---- Красививих та продажних сук, ---- хрипить мені у вухо Алієв. 

---- Та хіба ж я пропонувала тобі своє тіло за гроші чи якісь інші винагороди? Ти сам брав мене не питаючи дозволу. 

---- Замовкни, ---- зашипів Давид, коли двері ліфту роз'їхалися в різні боки. 

Алієв схопив мене за руку й потягнув до дверей своєї квартири. Не задумуючись про те, що нормальні люди займаються сексом у ліжку, мерзотник розвернув мене обличчям до стіни просто у коридорі  й почав зривати з мене одяг.

---- Прошу не рви мій одяг. Мені ще потрібно  повернутися у ньому  додому, ---- знову просила я, намагаючись хоч трохи знизити градус його одержимої пристрасті.

Схоже мої слова таки подіяли на нього. Давид повернув мене обличчям до себе й почав жадно цілувати. 

---- Боже, Єво, що ти робиш зі мною? Чому перетворюєш мене на звіра? Ходімо до спальні, мила. 

---- Ні! Не варто тобі таку як я вкладати у ліжко. Давай, ... роби своє діло у коридорі, ---- зриваюся на крик, заглядаючи у темінь його очей. 

Мої слова таки дають очікуваний мною ефект. Алів миттю відсторонюється від мене ніби від прокаженої.

---- Невже ти й справді хочеш, щоб я поводився з тобою, як з проституткою?

---- Але ж ти саме так і поводишся зі мною. Я ж для тебе просто красиве тіло для забави. Як бонус у тебе ще є змога шантажувати мене моїми секретами.

---- Чому ти бачиш у мені лише звіра, Єво? 

---- Бо ти і є звіром Давиде. Не знаю хто вирвав твоє серце та позбавив почуттів. Ти живеш лише інстинктом. Для мене ти ніщо інше, як жалюгідна істота, яка дослухається лише до того органа, що нижче пояса. 

---- Ах, значить жалюгідна та безсердечна істота. Ну що ж Єво, пора  тобі дізнатися, як діють ці створіння. 

 Один його рух і я знову притиснута щокою до стіни. Його рука закидає сукню на спину й зсуває трусики у бік. Я вмить перетворююся на людину, якій  вводять у вену  наркоз й вона покидає цю жахливу реальність не відчуваючи зовсім нічого.

---- Єво, я не хотів щоб усе так вийшло ...  Ти сама винна у всьому. Навіщо наплела так багато дурниць, замість того, щоб просто отримати задоволення?

---- А я не вмію просто отримувати задоволення. І з таким як ти, ніколи не отримаю. Не хочу! 

---- Забирайся звідси негайно, бо інакше дуже пошкодуєш.

---- Якщо ти вб'єш мене, я буду тільки рада. Більше ніколи не смій наближатися до мене. Завтра можеш розповідати про мене,  все що захочеш, а за сьогоднішнє мовчання ти отримав те що хотів. 

Давид 

Коли Єва гримнула дверми, я так і продовжував стояти зі спущеними штанами, потираючи потилицю. Хоч  я й отримав розрядку, але бажане задоволення так і не прийшло. У вухах дзвеніли її слова про те, що я покидьок та жалюгідна істота. ІСТОТА! Сівши на підлогу, я задумався над тим, як низько виглядаю у очах цієї дивної дівчини.

Чому лише зараз у мою голову закрадається думка, що Єва зовсім несхожа на проститутку? Дівчата древньої професії готові на все, щоб привернути увагу багатого чоловіка, а Єві все це було неприємним. Таку огиду та ненависть, які були у її очах не зіграла б жодна навіть сама талановита  актриса. 

Я хтивий ідіот! Єва чесно розповіла про конфлікт з батьком, а я як остання скотина вирішив скористатися цим. І скористався! Ніколи б не подумав, що одержимість може так низько опустити чоловіка. Чому я не зміг зупинитися? Мабуть, тому, що Єва добровільно нізащо б не зайнялася зі мною сексом. Коли я почав розуміти, що я щойно накоїв, відчув себе мерзенним ґвалтівником.

 Я маю перестати думати про неї. Маю викинути зі своєї голови й дати їй спокій. Хай Єва живе своїм життям, а я своїм. І буде краще якщо наші дороги більше ніколи не перетнуться.  

Єва 

Знову обльована та зневажена.   Знову використана та викинута, як непотріб. Та весь парадокс у тому, що я сама добровільно вкотре  дозволила цьому покидькові використати своє тіло. 

 Сьогодні іграшка на ім'я Єва зламалася до кінця. Я думала, що насправді сильна, а як виявилося зовсім малодушна та боягузлива. 

---- Єво, що трапилося? Чому ти замкнулася у собі, ---- допитувалася Стефанія Федорівна, бачати, як я ковтаю сльози й стискаю у кулаці край подушки. 

---- Стефаніє Федорівно, дякую за турботу, але я хочу побути одна. Обіцяю, що до  завтра все минеться. 

---- Дитинко, прошу не намагайся впоратися зі своїм болем самотужки. Є біль, який краще розділити з кимось. Поговори зі мною, мила. 

   Стефанія Федорівна терпляче гладила моє волосся. Її обережні рухи діяли, як хороше заспокійливе і я не усвідомлючи, почала розповідати про те що сталося. Я говорила без упину, схлипуючи, ковтаючи сльози й під кінець таки відчула, що бодай трохи, але відпустило. А ще я відчувала, як мене зморює сон, а дбайливі руки й далі перебирають моє волосся.            

Вересень, минуло три місяці ...

 ---- Єво, що з тобою, мила?  Єво? ---- звучить схвильований голос Стефанії Федорівни, а я продовжую втрачати звязок з реальністю, встигнувши присісти у коридорі на невеличкий стілець. Схоже, що на роботу мені сьогодні навряд чи вдасться потрапити. У грудях тисне, що дихати зовсім несила.

Прокинувшись зранку ми з Елею почали збиратися до школи. Ще лежачи у ліжку я відчувала дизкомфорт у області серця, але не надала цьому вагомого значення. З того часу, як я перестала приймати ліки, воно нагадувало мені про себе мало не щодня. Боліло, стискало, було важко дихати і я розуміла, що це початок мого кінця. Добре знала, що без ліків мій стан з кожним днем буде погіршуватися. Цей процес  на жаль неминучий.