17

 Глава 17                                   

  Чому він не поїхав? Чому продовжує  переслідувати  мене?  Невже від учора замало познущався наді мною? ---- Давид Алієв стояв біля свого автомобіля, здивовано розглядаючи Елю. Він, що дітей ніколи не бачив?

---- Чому ти не поїхав? ---- підійшовши до нього, запитала я роздратовано, чудово розуміючи, що просто пройти повз нього не вийде. 

---- Вирішив віддячити тобі за сьогоднішню ніч і попрацювати твоїм персональним водієм.  Хто ця дівчинка? Наскільки мені відомо у тебе лише одна сестра ---- Катя.

---- Я, Еля ---- учениця Єви Борисівни. Зараз я живу у квартирі її батьків, ---- розповідала Еля, не розуміючи, що насправді відбувається. Дівчинка зрозуміла все по-своєму.

---- Я ---- Давид! Радий знайомству, Елю, ----  Алієв привітно усміхнувся дівчинці і подав руку. Мені він так  ніколи не посміхався. Щиро, ... з теплотою у очах.

---- А ви друг, Єви Борисівни?  ---- запитала наївна Еля, сприйнявши його показну доброту за щирість.

---- Можна  й так сказати, ---- відповів Давид, піднявши на мене свій погляд. 

Ну не буде він розповідати дитині обставини нашого знайомства.

---- Елю, ходімо, бо запізнимося на уроки.

---- Єво, сьогодні я твій водій  тож, щоб не запізнитися сідайте до машини дівчата, ---- Алієв говорив тоном, який не терпить заперечень.

   Знаючи, що сперечатися з ним марно, без зайвих слів сідаю з Елею на заднє сидіння Давидового позашляховика, розкіш якого я вже мала змогу оцінити й не забуваю гримнути дверима, щоб виказати своє невдоволення.

   Дорогою Алієв забув про мене, переключивши усю свою увагу на Елю.  

---- Ель, а чому ти живеш у батьків Єви Борисівни? ---- поглянувши у дзеркало заднього виду, запитав Алієв.

---- Тому що моя бабуся зараз у лікарні. Єва Борисівна врятувала її від смерті. Якби не її добре серце навіть боюся уявляти де б я була зараз.

За кілька хвилин Еля розповіла Алієву геть усе. Про те, що вона сирота й живе з хворою бабусею. Про те, як ми за короткий час  стали з нею  близькими подругами. Про те, як я допомогла їй та її бабусі. 

Чим більше Еля розповідала про моє добре серце, тим вище злітали вгору брови Алієва. Схоже йому ніяк не віриться у те, що мене може цікавити ще щось окрім дози наркотиків і заможних чоловіків з яких я мішками викачую гроші. Ну звісно, куди мені дівчині з ескорту до високої моралі та честі. 

Щойно я побачила ворота школи, одразу схопилася за ручку дверей. Бажання нарешті позбутися Алієва просто зашкалювало. Сіпнувши двері зрозуміла, що вони не відкриваються. Якже мене дістали його кляті ігри.

---- Випусти нас, ми спізнюємося, ---- зашипіла я,   нагородивши Алієва поглядом, який точно значив більше  ніж тисячі красномовних слів.

Давид вийшов з автомобіля й демонстративно обійшов його, зупинившись з мого боку. Натиснувши якусь кнопку, відкрив двері й подав мені руку. Знайшов час та місце демонструвати мені свої джентельменські замашки. Тріснути тебе б  зараз по тій руці.

Проігнорувавши його хороші  манери, я вийшла з автомобіля й стала осторонь, щоб зачекати на Елю.

---- Радий нашому знайомству, Елю. Сподіваюся ми ще побачимося, ---- Давид знову тепло посміхається. Невже йому справді було цікаво розмовляти з маленькою дівчинкою?

---- Я теж рада. Ніколи раніше не їздила на такій крутій машині. А ще я буду рада якщо і ви Давиде станете моїм другом, ---- за кілька хвилин знайомства ці двоє мало не обіймалися на прощання.

Нарешті звільнившись від Давила я вже подумала, от воно щастя, але як то кажуть не з моїм щастям. На своєму улюбленому місці мене чекав математик.  Одягнений ніби з голки, Сергій Сергійович міряв кроки на шкільному подвір'ї. Мені не важко було здогадатися на кого саме  він чекає. Лише його настирної уваги мені зараз  не вистачає. 

Взявши Елю за руку, намагаюся пройти повз нього, вдаючи, що дуже поспішаю. Кивнувши головою у знак привітання прискорюю кроки, як раптом нахаба, який вичікував мене, обіймає мою талію й тягне до себе.

---- Куди ж ви так поспішаєте, Єво? До першого уроку ще  хвилин сім не менше.

---- Послухайте, Сергію я вже вам казала, що мене не цікавлять стосунки з чоловіками, а тим більше  на роботі, ---- пояснюю я роздратовано, опустивши свій погляд на його руки, які досі мене обіймають, даючи зрозуміти, щоб тримав їх при собі.

---- Ну звісно не цікавлять, Єво! У мене немає ексклюзивного Q 7, щоб відвозити тебе на роботу. Я далеко не такий заможний, як твій знайомий.

---- Який іще знайомий?

---- Той, що прямує до нас, Єво.

Оглянувшись назад я мало не впала. До нас ішов Давид Алієв. Що ж це за напасть така? Схоже, що спокійне життя може мені  тільки снитися. Сказавши Елі, щоб вона йшла до класу, я пішла на зустріч Алієву. Якщо він бачив нашу перепалку з математиком, то я ні в якому разі не можу допустисти сварку з ним  на території школи. Ще не вистачало, щоб вчителі  та діти повизирали з вікон, шукаючи причину крику.

---- Давиде, прошу лише не влаштовуй сцен. Мені дуже дорога і потрібна ця робота, ---- зустрівшись з лютим поглядом, почала просити  я.

---- Чому цей виряджений ботан обіймає тебе за талію, Єво? Я ж попереджав , казав, ... що лише я маю право трахати тебе. 

---- Прошу, не кричи так голосно, не зчиняй скандалу.  Це просто колега по роботі. Не більше! У мене з ним нічого немає,  ---- поклавши свої руки йому на груди, намагаюся заспокоїти, а у самої серце мало не вискочить з грудей. Від образливих слів кров у венах перетворюється на кислоту, яка вогнем спалює мене з середини. Якщо у школі дізнаються хто я насправді, ... мені кінець.

 За Сергієм і слід простиг. Схоже герой - математик добряче  злякався і тепер й близько не підступиться до мене. Хоч і Давид образив мене своїми словами, але я була вдячна йому за те, що тепер без проблем заходитиму до школи.

---- Іди працюй! Ввечері я приїду до тебе.