11

Глава 11                                                                                

Ранок понеділка розпочався метушнею та біганиною з кімнати до кімнати. Збори на роботу зайняли набагато більше часу ніж я передбачала з вечора. Будильник хоч і продзвенів вчасно, але я кілька разів казала собі, що ще одну хвилиночку і  прокинуся остаточно. Та де там, проспала й оком не моргнула, а мені ще потрібно дістатися до міста. 

От халепа! Не годиться  у свій перший робочий день запізнюватися. Добре, що хоч одяг приготувала собі ще вчора. Скромна біла блузка і коричнева спідниця-олівець. Акуратно зачесане у пучок  волосся. Не розсипати ж мені свою карамель по плечах. 

Обличчя залишаю без макіяжу, лише по губах кілька разів проводжу рожевим блиском. Саме те що треба для образу строгої "училки". Цікаво, яке перше враження складеться у дітей про мене? Чи знайду я підхід до їхніх маленьких сердець? Вони ж особливі. І я особлива! Якби  Надія Павлівна  дізналася ким я працювала до школи,  на крок би до дітей не допустила.

До школи я дісталася майже вчасно. Правда вигляд у мене був такий ніби я потрапила під сильний порив вітру. Глянувши у маленьке дзеркальце, одразу закрила очі, щоб не бачити своєї навіяної  "краси". Обіпершись до стіни спробувала перевести подих і привести себе до порядку. Серце мало не вискакувало з грудей, навіть ранішнє приймання таблеток не змогло впоратися з моїм спартанським бігом від автобусної зупинки до школи. Завтра я точно встану з ліжка з першим дзвінком будильника.

---- Вітаю, панянко! Невже ви та сама вчитель малювання про яку нам розповідала Надія Павлівна? ---- з цікавістю  запитав молодий чоловік, який проходив повз, але щось змусило його зупинитися  і звернути на мене свою увагу.

---- Так це я, ....  а ви ... ? 

---- Грановський Сергій Сергійович ---- вчитель математики. 

---- Матяшко Єва Борисівна ---- ваш новий вчитель малювання. 

---- Радий знайомству. У нас прекрасний колектив та дружня атмосфера. Думаю ви без проблем станете частинкою нашої великої сім'ї, ---- протягнувши мені руку, промовив чоловік.

---- Дякую за довіру! Вибачте, але я спізнююся на свій перший урок. Не хочу у перший робочий день показувати своїм учням дурний приклад через запізнення. 

---- Ходімо, нам по дорозі. Чи ви вже знаєте де саме знаходиться клас малювання?

---- Чесно кажучи я ще погано орієнтуюся у школі. Буду рада, якщо допоможете, ---- скромно посміхаюся я. Мені не потрібна зайва цікавість до моєї персони з боку чоловіків, а особливо колег по роботі. 

Я досхочу наситилася чоловічою увагою. А у цього Сергія Сергійовича погляд хижака. Аж занадто дорого він виглядає, як для вчителя математики. Світло-русяве волосся акуратно причесане. На нагрудній кишені  сорочки  майоріє вишитий гладдю відомий бренд  чоловічого одягу. І парфуми його точно куплені не на базарі, а це означає, що я маю триматися від нього якомога далі. Я не прийшла сюди шукати нових проблем на свою голову. Мені старих вистачає ...

---- Ох, Єво Борисівно я не вмію відмовляти красивим дівчатам. Вибачте мою некоректність, ...  ви  одружена? ---- заблищали сірі оченята мого нового знайомого. Якби ж він лише міг здогадатися, що я лише за перші три хвилини склала повне і точне  уявлення про нього, такий собі психологічний портрет, то точно б свій  клас уже шукала самостійно.

Доведеться одразу пояснити йому, що до школи я прийшла працювати, а не займатися легким фліртом з вчителем математики. Мене не цікавлять стосунки з чоловіками.

---- Сергію Сергійовичу, я не одружена, але стосунки та ще й з колегою по роботі мене не цікавлять, ---- кажу прямо, щоб далі у нас не виникало непорозумінь. ---- Вдалого та продуктивного дня! Думаю далі я сама, ....  ---- не чекаючи відповіді я просто пішла до класу, де сподіваюся, мене з нетерпінням чекали мої учні.

---- Ну, ... ну! Далі вона сама. А це ми ще побачимо Єво .... Борисівно ....

---- Доброго ранку, діти! Я, Матяшко Єва Борисівна ---- ваш новий вчитель малювання, ---- посміхнулася я, ловлячи на собі зацікавлені дитячі погляди. Які ж вони всі особливі ---- мої.  Не просто працювати з дітьми, які мають різного ступеня вади слуху. Я впораюся!  .... . Знаю ...

Вирішила, що перший урок приділю знайомству та розмові на вільні  теми. Так  одразу зрозумію хто в моєму класі. Все-таки тут я вчитель, тому підхід маю знайти до кожної дитини індивідуально. 

---- Єво Борисівно, а навчіть мене малювати небо, ---- попросила дівчинка з другої парти. Здається, ... Еля.

---- А чому саме небо, Елю? ---- запитала я з цікавістю, бо знаю, що дівчатка полюбляють малювати квіти або улюблені  персонажі з мультфільмів, а тут небо ... ???

---- Тому що там тепер живе моя мама. 

Від її  сумного голосу та заплаканих очей щось надірвалося мені. Не змогла одразу опанувати емоції й  відповісти на запитання. 

---- Обов'язково навчу, сонечко. Ми подаруємо твоїй мамі самий красивий кусочок неба, ---- не втримавшись я підійшла до дівчинки. 

З глибини душі виривалося  бажання присісти поряд із нею й міцно притулити до себе. У її маленьких фіалкових очах побачила так багато нічим не прикритого болю, такого ж самого, що я носила у собі.             

От і тиждень промайнув ...

Життя потроху налагодилося. У щоденній біготні  я навіть не помітила, як минув робочий тиждень. Уроки, робота, домашній клопіт зробили свою справу.   Мені вдалося відволіктися від останніх неприємних подій. Бували дні, що я навіть не згадувала свій кошмар. Давид Алієв зник з мого життя і це неабияк тішило мене.

Маленькі совенята, ---- саме так я називаю своїх учнів, які заполонили моє серце. Я прикипіла до цих дітей усією душею. Особливо, до Елі. Дівчинка виявилася дуже тонкою і вразливою натурою з неймовірним талантом до малювання.

Між уроками дитина розповіла мені, що живе зі старенькою бабусею і дуже боїться, що та скоро  піде до мами на небо, а вона залишиться геть сама й нікому непотрібна.  У мене язик не повернувся запитати куди подівся батько Елі . І так зрозуміло, що його ніколи не було. Він точно з тих, що відправляються у далеке і безповоротне плавання.