2

Глава 2                                                                                

 Що за чортівня з цим контрактом? Ще кілька хвилин  і цей літак полетить до Парижу без мене. Майже усю дорогу до аеропорту моє таксі стоїть у заторах. Рух настільки сповільнений, що мене охоплює паніка.

---- Будь ласка, ви б не могли їхати швидше,---- попросила я водія, з надією, що йому вдасться якимось чином оминути безперервний потік машин.

---- Пані, я і так роблю все можливе, ---- буркнув мені й без моїх слів добряче знервований чоловік.

Посадка пасажирів йшла на повну у той самий момент, коли я задихаючись від швидкого бігу нарешті ступила ногою на трап літака. Уся спітнівша та захекана я таки сиділа у своєму кріслі. 

Глянувши на годинник я зрозуміла, що до відльоту залишилося рівно шістдесят секунд. Я відвела свій погляд від годинника, пристебнула ремінь безпеки й нарешті з шумом видихнула. Опираючись на спинку крісла, заплющила очі. 

 Неподалік від мене на горизонті з'явилася стюардеса і я ввічливо попросила у неї  пляшечку прохолодної води. Усі хвилювання останніх двох днів навалилися на мене однією лавиною скаженої втоми. Єдине чого мені найбільше хотілося це добре перенести політ, тому що я боюся літати. Та мабуть, найкращим варіантом буде просто проспати міцним сном до самого Парижу. От би ще мати при собі снодійне. 

 Учора я доволі мило поговорила з батьками, а от з Катею перекинутися парою слів так і не вдалося. Тому я написала їй коротеньке повідомлення на телефон.

 Одразу, як лише відпрацюю цей контракт візьму двотижневу відпустку і поїду до рідних. Мені потрібен хоч невеличкий, але відпочинок. Не хочеться бути рідними лише у телефоні. Хочеться маминих обіймів, татових порад і секретів з Катею у нашій маленькій кімнаті. Хочеться зняти з себе макіяж і незручний одяг, одягнути простий сарафан з дрібними квіточками й спокійно погуляти рідним містом. Я просто втомилася. Коли повернуся до Києва обов'язково попрошу свого лікаря назначити мені добрячу порцію вітамінів.

Так і не відкривши очі я почула, що хтось сів у сусіднє зі мною крісло. Мабуть це той пасажир через якого затримувався зліт літака? Мені зовсім не цікаво хто сидить у сусідньому кріслі, головне, щоб не надокучав непотрібними нікому розмовами.

---- Чогось бажаєте, пане Алієв? ---- почула я краєм вуха, запитання до мого сусіда. Значить все-таки чоловік, але навіть в угоду  своїй цікавості я не збиралася відкривати очі. 

Почувши звук турбін я зрозуміла, що ми злітаємо. Ніколи не любила цей момент. Завжди панікую аж поки літак не набере потрібну висоту.  Вп'явшись нігтями у крісло спробувала зробити глибокий вдих, хоча мені він майже ніколи не допомагає. 

---- Якщо ви так боїтесь літати, то вам варто довіритись сусідові по польоту,  який відволіче вас смішним анекдотом і ви навіть не помітите, як літак злетить у небо.

---- Дякую за цінну пораду, але зі своїми страхами я звикла справлятися без сторонньої допомоги,  ---- буркнула я, все-таки відкривши очі й глянувши у бік настирливого сусіда.

 Поруч зі мною сидів доволі красивий та молодий чоловік. На вигляд, років тридцять не більше. У костюмі від Brioni й туфлях якщо не помиляюся ручної роботи, а я точно не помиляюся, бо у силу своєї роботи, з відомими брендами зустрічаюся доволі часто. Грек, італієць, ні його прізвище Алієв тому мабуть грузин, але чому тоді так гарно розмовляє українською? І ще мені не зрозуміло чому цей багатій летить економкласом!?

---- Ніколи не зустрічав дівчину, щоб так дивно реагувала на спробу допомогти їй, ---- не то обурено, не то ображено промовив чоловік.

---- Я не хотіла вас образити, просто в житті звикла покладатися лише на себе, ---- пояснила я, бо він і справді нічим не заслужив мого гніву.

---- Та я не ображаюся на красивих дівчат. До речі мене звати ---- Давид.

---- Мене ---- Адель, ---- вирішила, що не буду казати йому свого справжнього імені. Наше знайомство лише на кілька годин. У аеропорті кожен піде своєю дорогою, тож так буде краще. Не дарма по за очі мене називають темною зіркою. Та й з відомих хтось сказав, що у жінці має бути загадка.

---- Красиве ім'я ---- Адель, як у відомої співачки.

---- Ваше теж, .... красиве, ---- навіть моє улюблене, але про це йому знати не варто.

---- А ви часом не співачка? У вас дуже красива зовнішність і приємний бархатний голос.

---- Дякую, але ні! 

----  Якщо ви не співаєте, то дозвольте запитати ким працюєте? Можливо моделлю? Скажу чесно у вас є усі дані.

   Це ж треба було, щоб поруч зі мною сіло красиве базікало. 

---- Я працюю у сфері послуг, ---- коротко збрехала я.

---- І летите до Парижу мабудь, саме по роботі?

---- Ви вгадали, молодець сідайте п'ять, ---- доволі грубо зязвила йому, щоб більше не приставав з дурнуватими запитаннями. Від моїх слів його чорні й густі брови вмить злетіли догори, хоча права мало не вистрибнула на чоло.

---- Бачу, Адель ви не любите красномовних і багатослівних людей. Надаєте перевагу тиші?

---- Можна й так сказати, а тепер вибачте я хочу трохи подрімати, ---- і не дивлячись у його бік вперто натягнула на очі маску для сну, показуючи цим самим, що наша розмова закінчена.

Схоже на те, що мені таки вдалося передрімати весь політ. Зсунувши маску з очей, я хотіла розправити плечі, але помітила, що локон мого довгого волосся намотаний на палець незнайомця, що сидить поруч.

 Що цей негідник собі дозволяє? Що за нечувана зухвалість? Хто дав йому право? ... Мабуть, побачивши в моїх очах купу німих запитань, хам таки спромігся заговорити.

---- Ніяк не зміг втриматися. У твоєму прекрасному волоссі заплуталося сонячне проміння.  Дивний відтінок. Ніколи раніше не зустрічав жінок з таким кольором волосся. Невже він твій від природи?

---- Ні, від природи я блондинка, але, щоб приховати свій "високий" інтелект змушена фарбувати волосся. Може ви нарешті відпустите його? ---- наче гримуча зміюка, просичала я.