-64-

Я у відповідь спостерігала за сутністю, навіть у драконячій формі в нього були помітні глибокі рани на грудях і морді що була роздерта трьома смугами з правої сторони, і на диво вціліле око попід свіжими ранами. Дракон завмер на місці й не рухався глибоко втягуючи повітря смакуючи його на смак. Я зробила перший крок до Тарґаса, як краєм ока помічаю застиглого в шоці Соні, що з переляком в очах втупився прямо в Тарґаса. Здавалося що він навіть дихати перестав не те, щоб поворухнутися.

– Гей! Беласе, ти ще довго будеш витріщатися? Нам теж, вже час летіти! – крикнув йому Грейсон, приводячі молодого дракона до тями. Той струснувши головою позадкував до інших привидів що чекали на нього.

Тарґас злегка загудів, щоб привернути мою увагу, коли я переводжу на нього погляд, бачу що дракон ліг на пузо пропонуючи мені на нього видертися. Підійшовши ближче, я вхопилася за два найнижчі шипи й почала обережно дертися на гору з урахуванням такого собі баласту в мене за спиною, це дещо ускладнювало мені задачу.

Так, я видерлася лише на половину, а от далі… Я не дотягувалась до наступного шипа, він був занадто далеко щоб за нього вхопитися. Раптом, наді мною нависла тінь і весь баласт в мене за спиною полегшав, а потім, щось потягнуло його вгору разом зі мною. 

Задравши голову до гори, бачу як дракон ухопив мене за рюкзак зубами та обережно всадив мене собі на спину. Перелізши на своє місце польоту в нього між крилами, де я могла триматися за два шипи, вмостилася як найзручніше і це все було під пильним поглядом жовтих очей. 

Упевнившись що я на своєму місці й добре трималась, Тарґас зробив ривок і змахнув величезними шкіряними крилами, підіймаючи нас вгору все вище й вище над лісом. Поки під нами не залишилися крихітні на вигляд хвойні дерева. 

Озираюся назад щоб перевірити як там інші, одразу за нами летів Соні з привидами. Навіть зараз він був якийсь насторожений, якби в драконів було хутро даю сто відсоткову гарантію що воно в нього дибки зараз стояло. Соні не порушував тієї відстані яку сам для себе встановив, наче для своєї ж власної безпеки… 

Але навіщо? Навіть якщо він остерігається Тарґаса, зараз в цьому б не було ніякого сенсу, адже його ніхто не бачить окрім мене.

Розвертаюся назад у вихідне положення, потім подумаю над його дивною поведінкою, а зараз краще зосередитися на дорозі. Бо ще такого самого нападу нам ще тільки не вистачало.

Удалині, попереду нас вже виднілася гола земля де ліс різко обривався, навіть на такій не близькій відстані звідти віяло сухим пустинним вітром. Долетівши до краю лісу що різко переривався на голу землю без жодної травинки, неподалік я помічаю темні плями у землі… Ями… Ми були в “Пустощах Вирв.”  

Самих хробаків ще не було помітно тільки величезні діри в землі, що в діаметрі досягали до двадцяти метрів! І це ще були найменші! Боюся уявити що буде далі, якщо тут таке! Наскільки ж вони величезні?!

І чим далі ми летіли, тим більшими ставали дірки в землі, що здавалося вони пронизували її наскрізь. Ми летіли доволі високо, але навіть на такій відстані я чула шурхіт з під землі, а за хвилин десять з неї вирвалася огромезна туша хробака! Він витягнув свою верхню частину на поверхню так, що я могла уважно її розгледіти, особливо десяти рядові ряди шпичастих зубів!

І зараз мене зуби цієї тварюки хвилювали найменше, адже найбільше що насторожувало так, це що воно спостерігало за нами точно ведучі головою по нашій траєкторії польоту! Та мені навіть звідси було видно що в цієї штуки з роду очей не було! Тому як саме цей хробак знав де ми знаходимося залишалося страшною загадкою!

Він ще деякий час стежив за нашим рухом, а потім сховався. Далі цих хробаків ставало тільки більше! І всі до одного застигали у своїх норах проводжаючи нас пустими “мордами”, чи що в них там ще? Бо окрім величезної пащі я більше нічого не наблюдаю, та й дуже сумніваюся що в них там ще щось є!

Раптом я помічаю що Тарґас почав стрімко набирати висоту ще вище віддаляючись від землі. Спершу я не зрозуміла його маневру, адже далі Вирв стало значно менше та, й зовсім здавалося що вони зникли поки я не натрапила на, ЦЕ!

Посеред пустища було величезне провалля! Та там було добрих триста метрів від краю до краю! Я навіть уявити не можу який хробак живе саме в цій дірі! Ми здійнялися прямо над ним, пролітаючи бездонну темряву з якої відлунювало шурхотіння.

Ні! Тільки не кажіть, що він зараз виповзе назовні! Дракон здіймається ще вище вгору, а я затримавши дихання, вчепившись ще міцніше в шипи, невідривно спостерігала за тим як із діри вилазить велетенський хробак!

Матір рідна! Та він зараз до нас дістане! 

Тим часом як, ця Вирва підіймала вгору своє дебеле тіло все вище, дракон ще раз набрав висоту. Я заціпеніло дивилася прямо на неї не мигаючи зрозумівши що зубів у неї значно більше ніж я нарахувала вперше! Адже на цей раз я чудово бачила, що ряди зубів тягнулися на декілька метрів прямісінько їй у горлянку! Ця потвора так само проводила нас невидимим поглядом без очей.

Ніколи більше не забуду ці нестерпні двадцять хвилин над гігантською Вирвою! Ну його!

Як тільки ми проминули ту потвору я з полегшенням видихнула, бо нарешті мої очі більше не бачили ту Вирву. І це ж, деякі ходять пішки через це пустище! Я навіть уявити боюся, як саме вони оминають цих хробаків, що вилазять ледве не на кожному кроці!

Далі Вирви знову стали не такі величезні, принаймні не такі як та! Долетівши до краю пустища, я угледіла невелику річку що відділяла пустище від дивовижної зелені.

Ми здійнялися над величезними луками де не було жодного дерева, а лише висока зелена трава що йшла хвилями від легкого подиху вітру. Нарешті ми дібралися до “Посадкових лук” і до Драґару залишилося недалеко. Думаю в цьому місці ми не натрапимо на ще якісь пригоди, бо все що зараз хочеться це спокійно дістатися місця призначення. Без яких не будь пригод.

Під вечір, коли тільки починало сутеніти ми вже підлітали до Драґару, з Посадкових лук вже виднілися купа будиночків і величезна споруда схожа на храм, і ще он, трохи далі стояв замок зроблений з білого каменю. Недалеко від міста, ми приземлилися в густій траві що колихалася від кожного помаху драконячих крил поки Тарґас не приземлився.