-61-

– Пані Маріє! Вставайте! Вам вже час збиратися! 

Я прокинулася від гучного лепету Ненсі, який розходився луною по всій спальні.

– М-м-м-м – соно простогнала розліплюючі одне око – спати хочу.

– Ніякі спати! Вставайте! Вам вже час збиратися! Тим паче, сніданок вже стигне! – тараторе Ненсі на підвищених тонах щоб не дати мені заснути – Нумо, вставайте! – підбігла до вікна і широко розтуля  штори.

За вікном ще було темно, навіть сонце ще не встало, а мені вже треба вставати. Судячи з моїх відчуттів зараз була п’ята ранку. Який жах! 

Ліниво зариваюся обличчям в м’яку і теплу подушку. 

“Все ж, ранній підйом це не моє.”

Подумки проговорила до свого сплячого мозку, як мені одразу прилітає гучний підсрачник по дупі!

– АУ! Боляче! – одразу підскакую і гнівно дивлюся на Ненсі яка луснула мене по дупі.

– Ану вставайте! І збирайтеся! Швидко! – проказала командирським тоном Ненсі – Якщо ви зараз не встанете з ліжка самі, я вас сама з нього зіштовхну!

– Гаразд! Гаразд! Я вже встаю! – швидко вигукнула у свій захист щоб через секунду не опинитися на підлозі.

Я почала перекочуватись лінивим трупиком до краю ліжка, скинула спершу одну ногу потім іншу, по ступнях пробіглися холодок який йшов від підлоги. Я на це відчуття покривилася і з великими зусиллям прийняла сидяче положення на ліжку соно погойдуючись зі сторони в сторону.

– Ох ти ж, горе ви моє ходяче! – пробубніла втомлено Ненсі – Ви хоча б очі спочатку розплющить, перед тим як вставатимете!

– Так, так я вже в процесі. Зараз вже йду одягатися але спершу треба збадьоритися холодненькою водичкою.

– Пані Маріє, ви ще довго будете тягнути час? Якщо ви зараз не встанете, я сама принесу ціле відро з холодною водою і вилюю прямісінько на вас.

– Аргумент! Все я встаю! 

Насилу відкривши очі, я попленталася до ванної, дійшла до умивальника і поглянула на себе в дзеркало.

– Який жах Маріє! Тобі б зараз навіть позаздрила чупакабра. Особливо вона б зацінила твою шикарну шевелюру. – пробубніла сама до себе в дзеркало.

Увімкнула прохолодну воду я підставила під потік води долоні і знову скривилася від холоду. Довго не думаючи плескаю холодну воду собі в обличчя, яка одразу тверезить мені розум проганяючи залишки сну. Швидко приводжу себе в порядок, зробивши всі ванні процедури біжу до гардеробної.

Хапаю вже наготовлений одяг з вчорашнього вечора, одягаю чорні облягаючі штани, темно кремову сорочку і чорну жилетку зверху, і на завершення взуваю високі чоботи на низькому каблуку. Ще на всякий випадок, беру з собою чорну куртку якщо буде прохолодно у вечері. 

– Хм, а не погано, так вийшло! – крутюся перед дзеркалом розглядаючи свій новий образ. Ех добре, встигну ще надивитися  на себе, а зараз треба йти. Підхоплюю рюкзак з скромним вмістом, усього необхідного, це пара змінного одягу, білизна, сухий перекус, вода, трохи місцевої диво мазюки від якої гояться всі можливі рани майже миттєво і малий ніж. Скромно але як, на мене і цього буде вдосталь.

Йду швидким кроком прямісінько до їдальні, по дорозі залишаю рюкзак в холі на невеличкому дивані. Заходжу до їдальні де, на мене вже чекав дивовижний аромат їжі і Нокс.

– Доброго ранку! – радісно кинула дракону всівшись на своє місце за столом.

– І тобі доброго ранку, Маріє. Готова летіти? – іронічно запитав.

– Звичайно готова! Тільки пасок безпеки спершу прихоплю, а то ще раптом мене з тебе вітром здує і мене потім прийдеться шукати. – жартівливо відмахнулася.

– Ображаєш. Невже ти, й справді думаєш, що я тебе можу загубити? – Ноксор показово надув губи.

– Ай, та годі тобі вже! До речі, а де твої речі? – розираюся по сторонам в пошуках місця де, б могла лежати сумка з речами.

– Он там – Нокс киває головою на стілець неподалік від нас на якому лежить невелика сумка через плече… 

Стоп! Він зараз серйозно говорить, що все необхідне склав у маленьку сумку через плече! Та я ледве в свою засунула все що мені було треба! А він бере вдвічі меншу сумку за мою! І що ж, у нього там за необхідні речі такі компактні!

– Ти зараз серйозно? – з підозрою зиркнула на Нокса.

– Так. А що? – дракон розслаблено доїдав свою порцію сніданку.

– Та нічого. Просто здивована як, ти умудрився все необхідне засунути в таку малу сумку. – ні, ну реально! Що в нього там, таке лежить необхідне?! Може в нього сумка з якимось секретом, про який я не вкурсі? По типу, сумка має бездонне дно, при цьому забираючи всю вагу від вмісту.

– Хм-м-м – протягнув задумливо дракон щоб привернути мою увагу – Я так розумію, що твій багаж значно більший, раз тебе так дивує мій – хитро подивляється в мою сторону.

– І не така, вже в мене велика сумка з речами! Звичайний дорожній рюкзак! 

– А цей “дорожній рюкзак” випадково розміром не увесь твій зріст? – глузливо кида мені. Це що, тонкий натяк що я багато з собою беру?! Ну вибачте, супер сили скласти все в міні-сумочку в мене немає!

– Нормального вона розміру – роздратовано бурчу, квапливо беруся до своєї порції їжі заїдати стрес. Ми їли в тиші, було лише чутно брязкіт виделок об тарілку і тихе посьорбування гарячого чаю.

– Нервуєш? – дракон промовив спокійним голосом.

– Трохи. – зізнаюсь і помічаю ледь чутне тремтіння в руках. 

Ноксор нічого не відповів і ми продовжили доїдати свій сніданок. Розправившись з останнім шматком бекону в себе на тарілці, я побігла до холу забрати свій рюкзак поки Нокс підхопивши свою міні сумочку пішов готуватися до польоту на задньому подвір'ї.

– Ого, нічогенький в тебе багаж – вигукує дракон стоячи в одних штанах, я так, розумію все інше вже в його міні сумці.

– І не треба робити такий вираз ніби в мене величезний баул за плечима – сердито бурчу, нащо дракон підійма руки до гори в жесті “здаюся”.

– Готова підкоряти небеса Хмаринок! – радісно кида мені знімаючи останній елемент свого одягу і кладе до сумки, а я тактовно відводжу погляд трохи вбік.