-44-

Я забігла до себе в кімнату, відклавши листа на туалетний столик і сіла навпроти нього. Нерви били через край! Як же швидко! Події книги занадто швидко розвивалися але іноді з деякими відхиленнями. І я намагалася себе цим заспокоїти. 

Що можливо в мене й вийшло трохи щось змінити але…все, все одно поверталося як і було! І от, одне з відхилень це ось цей лист. Луї ніколи не писав Маргариті, принаймні першим, а тут. 

Невже, його настільки зачепило те, що про нього забули? І він вирішив написати першим? Якщо чесно, я і дійсно встигла про нього забути вважаючи його не сильно великою загрозою для свого життя. Хоча, саме через нього Маргарита втратила життя, бо приревнувала його до коханки яку він завів собі на стороні. Але як на мене, коханкою була саме Маргарита, а не та дівчина. Бо якщо йти по історії книги, він планував одружитися саме на ній, а не на Маргариті.

Як там писалося в книзі? Здається: “Луї Лансер спілкувався з повуха закоханою в нього Маргаритою Де Блод, щоб хоч трохи розважити своє одноманітне життя і пограти в чарівного залицяльника, якого Маргарита засипала подарунками бо Лансер вміло нею маніпулював.” 

Мені навіть шкода ту нещасну на якій він вирішив одружитися, все ж, навіть якщо на її місці опинилася б я. Я б не зраділа такому гульвісі! Та й взагалі, послала б його на всі чотири сторони!

В цей момент я не знала що саме мені варто зробити. Прочитати листа, чи просто викинути і проігнорувати? Але якщо там щось важливе, те щоб могло допомогти мені вижити в цьому світі? Ну також як не виключення, там може бути просто написана якась нісенітниця в яку б повірила справжня Маргарита.

– Пані з вами все гаразд? – запитала Ненсі. Від її несподіваної появи я аж підскочила. 

– Все добре, просто задумалася.

– Щодо листа?

– Так.

– Вам принести і інші?

Я завмерла.

– В сенсі інші? – я різко повернулася до неї – Є ще листи від Луї Лансера?

– Так. – спокійно відказала Ненсі.

– Так, чому ж ти мовчала?!

– Я думала ви знаєте. Тай ви не питали.

– Де зараз ті листи? – я спохватилась з місця.

– Я поклала їх вам на тумбу, он там – вона вказала на невеличку тумбу яка стояла біля ліжка. Я й не помітила там листи. Скільки ж вони там вже лежать? Я підійшла до тумби блище, на якій спочивали два листи.

– Пані Маргарито, вам підготувати ванну?

– Так. Якщо тобі не складно. Ох, Ненсі – вона зупинилася – не могла б ти з Лайоном зайти до мене завтра рано вранці, я хочу дещо вам віддати.

– Доре.

*****

Через хвилин двадцять, я вже сиділа у пінистій ванні і пропалювала три злощасних листа, поглядом. Не витримую і хапаю перший лис з табурету біля ванни. 

Перший лист від Луї Лансера:

“Привіт, моя солодка. Чому не пишеш? Я так за тобою скучив, особливо за твоїми спраглими вустам! Іноді мені здається що я бачу тебе повсюди, але то не ти. Ніяка жінка не схожа на тебе, особливо ніхто не зможе зрівняється з твоєю красою, моя солодка! Я починаю тобою марити, від недостачи тебе!  Ми так давно не спілкувалися. Може зустрінемося на цьому тижні? Можливо в п'ятницю, чи в суботу? Або можеш сама вибрати день коли хочеш зі мною зустрітися.

Буду дуже сильно чекати на твою відповідь! Солоденька!

Твій Луї Лансер.”

– Фу! Яка ж гидота! Стільки рожевих шмарклів лише в одному листі! Мені страшно глянути що в інших!

Може не робити цю екзикуцію для свого мозку і викинути ці блискітки єдинорога? Чи все таки добити ці муки, і почитати далі? Добре, признаю, мені було цікаво дізнатися що там було далі в наступних двох листах. Так, як я не відповіла на перве і на наступні два. Хотілося глянути, як стрімко падав його ентузіазм. Можу припустити що він сумує не за Маргаритою, а лише за її подарунками і грошима які вона так люб’язно кидала йому прямісінько до ручок. Отож, йдемо далі!

Другий лист від Луї Лансера:

“Привіт, моя солоденька. Чому ти не відповіла на мій лист? Чи тобі знову не дозволяє виходити з дому той скнара? Якщо так, то напиши мені у відповідь, і я витягну тебе з тієї в’язниці! І ми зможемо сповна насолодитися один одним на самоті! Моя солоденька! 

Буду з шаленим нетерпінням чекати на твою відповідь! Солоденька!

Твій Луї Лансер.

ПС: Якщо хочеш, можу приїхати й рятувати тебе на білому коні, як справжній принц свою принцесу.”

– А щоб мене бджоли покусали! Другий лист ще гірший! 

І це його звертання “Солоденька”, так гидко звучить! Як Маргариті не набридало щоразу слухати таке звертання до себе! Гіршого підкату я і в житті не бачила, але хлопець виявився дуже наполегливим. І мушу визнати, на другому листі його гордість була зачеплена! Особливо те як він почав втрачати терпіння і майже прямо не писав чого саме він від неї хоче.

Хм-м. Тобто, третій лист для його терпіння може бути фатальним? Чи все ж таки терпіння в нього куди міцніше, ніж мені здається? Беру до рук останній лист, який мені передали сьогодні ввечері.

Третій лист від Луї Лансера:

“Ну-у-у! Солоденька, не будь такою букою. Невже, ти на мене образилася? Але за що? Чи все ж ні? Дай відповідь хоча б на цей лис. Мені так самотньо без тебе, ніхто не зможе заповнити ту порожнечу у моєму серці, окрім тебе. Якщо ти добиваєшся моєї пильної уваги до тебе, то знай, в тебе усе вийшло. Я більше окрім тебе, ні про що не можу думати!

Так що, я вирішив! Я сам приїду до тебе! А коли саме я це зроблю… Я тобі не напишу в цьому листі, моя солодка! Це буде для тебе сюрпризом!

Твій Луї Лансер”

– Кабзда!

Він що, вирішив сюди припертися!? Та ще й так гарно баки забиває солодкою ватою, що аж скоро злипниця! Схоже, в декого закінчилось терпіння. Це ж як йому не терпиться! Напевно від нього самолюбством так і пре, нарцис хрінів! Що-що, а дурної впевненості в нього хоч лопатою вигрібай.