-39-

-М-м-м – я солодко потягнулася в теплому ліжку, на диво, моє тіло було неймовірно легким! Враховуючи вчорашні події… раніше, я б заледве з ліжка злізла, а зараз була готова пробігти цілий олімпійський марафон.

Зіскочивши з ліжка я пішла до ванної кімнати, у ванній, ще й досі залишилося все лежати, як і вчора вночі. Наповнена ванна, ще й досі мокрий одяг, який лежав на підлозі. 

Мимоволі, згадалося як на цьому самому місці де лежить одяг стояв Дикий, в одному рушнику на стегнах і те як від приглушеного світла блищала його засмагла шкіра, яка виразно окреслювала кожен його м’яз. 

Згадалося те як він тримав мене у ванні, своїми величезними, мязистими руками, м-м-м. М’який поцілунок. І запах полум’я й розпеченого сонцем повітря… і укус…

Точно! Він ж мене тоді вкусив! І так добряче! Я швидко підбігла до зеркала й опустила край сорочки і… Там було величезне татуювання чорного дракона. 

– Що це за фігня!

Опустивши сорочку ще нижче щоб розгледіти свою знахідку більш детально, татуювання починалося від шиї переходячи на ключицю, плечі і закінчувалося на спині.

– Та звідки це тату взагалі взялося?

– Пані Маргарито, ви вже прокинулися? – долинув голос Ненсі зі спальні.

От чорт! Схопивши з вішака халат, я швидко закутались так щоб  не було видно татуювання. Одразу ж, крізь двері показалася половина тіла Ненсі.

– Оу, то ви тут.

– Та-ак – не впевнено відповіла.

– Щось сталося?

– Ні! Ні! Усе добре – швидко протараторила.

Ненсі прищурила очі і в темно карих очах, було видно підозру.

– Точно? – запитує Ненсі.

“Блін. Та як, в неї це виходить! Кожен раз, влучати в ціль справжньої ситуації!”

– Так.

– Ну добре.

“Судячи з виразу, це її ну добре. Означало що, це ніфіга не добре! Чує моя сра… кхм… м’якеньке місце, що вона буде розпитувати. І Ненсі, доволі рішуче на це налаштована. ” 

– Я принесла сніданок, вам допомогти з переодяганням чи бажаєте переодягтися вже опісля сніданку? – продовжила Ненсі.

– Думаю я переодягнуся, вже після того як поїм.

“Будь ласонька допоможіть мені хоч хтось, уникнути цього допиту! Так, зараз найголовніше, це тягнути час.” 

До речі, треба буде вирішити проблему зі слугами і зробити їм тіла скерепі, а то питань у дракона може тільки побільшати. Бо з однієї сторони, в будинку начебто нікого немає крім нас, а  з іншої, всю роботу в будинку хтось та й виконує. Треба сьогодні зайнятися цим питанням.

Ну і якось розпочати розмову з драконом про угоду, яку я хотіла йому запропонувати але… Після вчорашнього я, навіть дивитися йому в очі не можу! О, і треба буде запитати у нього щодо малесенького нюансу, в мене на плечі.

Сівши за стіл я, почала насилу запихати в себе їжу. І от, ви зараз запитаєте, чому саме я запихаю в себе її? Та блін тому що, позаду мене стоїть майже привид каспера тільки жіночої версії, яка пропалює мене поглядом у потилицю! Та від неї, прям фонить цікавість! 

“Будь ласонька нічого в мене не запитуй! Я ж згорю від сорому! А тим паче якщо Ненсі, дізнається про мою знахідку, виникне ще більше запитань і мені здається, що вона може знати що саме то за тату. Але щось майже писклявим голосочком шепоче мені з середини, що ця інформація їй не сподобається. Тому, про цю невеличку знахідку я, вирішую замовчати, принаймні на деякий час.”

– Пані Маргарито – пролунало зловісно, як у фільмі жахів, прямісінько над моїм вухом, що я ледве не випустила хлібний тост з рук.

– Та-а-ак – протягнула – Ненсі, ти щось хотіла? – все, от зараз мені настане кінець!

– Ви сьогодні якось дивно себе поводите?

– Та ні, начебто поводжу себе як і завжди – "ага, от тільки холодний піт зі спини витру і можна продовжувати."

– Дозволю собі припустити, що сьогодні вночі дракон щось утнув, через що ви така дивна сьогодні?  

Та вона наче у воду дивиця! Ненсі, випадково при житті не була ясновидецею?

– Та ні, нічого такого за що можна було хвилюватися.

“Крім того поцілунку за якого я тепер не знаю як драконові в очі буду дивиця, і тату яке взялася не пойми звідки! То в принципі, все нормально.”

– Точно? – її темно карі очі пильно дивилися здавалося прямо в душу.

– Точно, точно, він лише допоміг добратися до моєї кімнати.

– Справді, а чому ж мені прийшлося приносити йому сухий одяг? Оу, а ще у ванні я знайшла, вашу зіпсовану нічну сорочку.

– Мені стало тоді трохи погано і дракон допоміг мені вмитися – боже мій, як же тупо це прозвучало.

– Тобто вам стало настільки погано, що ви вирішили вмитися у ванній, і обидвоє промочили свій одяг до нитки?

– Хаха – сміх вийшов більш нервовий – ну так уже вийшло…

– Тоді навіщо було рвати нічну сорочку? 

Та їй треба Шерлоком працювати, а не покоївкою! Ну і що мені їй сказати? Давай Маріє, напруж свою останню звивену і думай!

– Це вийшло випадково. 

– …. – Ненсі мовчки буравила мене поглядом.

За дверима роздалося кахикання, і за них, показався Лайон. ТАК! Я знала що чудеса трапляються! Лайоне, ти мій спаситель!

– Можна? – запитує Лайон.

– Так, прохоть.

– Я тут хотів запитати. Куди мені поселити дракона?

А от це, я трошки не зрозуміла.

– В сенсі поселити? В Дикого, вже є своя кімната.

– Ні. Кімната для такого небезпечного раба не підходить – на куксився Лайон – його треба переселити до підвалу і начепити ланцюги для надійності! 

І він туди ж. Та що вони всі так вчепилися у той підвал з ланцюгами!

– Я вас не розумію, навіщо його переселяти? 

– Тому що він небезпечний! Ви ж бачили що було сьогодні вночі, він намагався вас знайти і можливо хотів нашкодити! 

– Дурниці. Дикому всього лише треба було вийти на вулицю, щоб перевтілитися в дракона.  

Після цих слів, привиди заклякли дивлячись на мене переляканими поглядами.

– Ви що, літали на драконові? – з острахом запитала Ненсі.