-35-

Дракон.

(В крамниці ”Солодкий дім” драконова сутність.)

Хмаринка, бере з таці ще один шматочок медового торту й простягує мені.

– Нумо, спробуй, він і справді не поганий на смак і може ти ще щось вибереш якщо спробуєш.

Я хотів вже відмовитися, як перед очима починає пливсти, а тіло накриває легке оніміння. Що відбувається!?

“Вибачай але настала моя черга позалицятися до нашої пари.” – прогуркотіла сутність.

“Що? Ні! Навіть і не смій забирати контроль над моїм тілом! Ану повернися намісце!”

“Вже пізно, ти відпустив свою увагу. А мені, не завадить трохи побешкетувати замість тебе! Я навіть дозволю тобі по спостерігати! Щоб ти нарешті дізнався як правильно поводитися зі своєю істиною.”

“Ні! Ану припини!” – намагався дотягнутися до своєї сутності але нічого не вийшло, він заблокував мій перехід на деякий час.

І це його залицяння, це не про те що ви подумали! Там не буде цілковито невинних прогулянок і ненавмисних доторків. Ні! Якщо вже до вас буде залицятися справжня драконова сутність, то він почне вас відверто зваблювати, так щоб ви увесь час звертали всю свою увагу тільки на нього! Бо ним, будуть керувати природні інстинкти які він почне відчувати до своєї істинної пари!

І якщо в драконів це вважається чимось звичним у відносинах, то що до людей я у цьому сильно сумніваюся! Бо єдина відмінність яка тут є, це те що дракони відчувають що перед ними стоїть їхня пара якій вони можуть цілком і повністю довіритися й прожити разом ціле життя. А от люди, цього зв’язку не відчувають, тому для них така поведінка може здатися вульгарною і непристойною.

А ще, що найгірше зараз буде відбуватися так це те, що цей гад зробив так що я міг усе відчувати й бачити але не міг керувати власним тілом!

Судячи як зараз вона на мене дивиця Хмаринка, помітила що щось змінилося але не подала виду.

Я відчув як сутність міцніше перехопила її під лікоть, не сильно щоб їй не було боляче, а лише щоб далеко не втекла. 

Далі він, приблизився ближче і почав їсти запропонований мені торт, злизуючти з її пальців залишки крему. І увесь цей час він, пильно дивився їй у вічі, щоб бачити всі її емоції які вона відчувала прямо зараз. Навіть мені від побаченого в її очах, сперло дух. 

Та що там її власні емоції, мої зараз не меньше досягли рівня максимум. Все що я зараз хотів, це відштовхнути власну сутність й зайняти повну владу над своїм тілом і накинутися на цю звабливу й солодку Хмаринку і зробити її своєю прямо тут!

“Ха-ха-ха!” – зареготала сутність – “Ні, ще надто рано та й я тобі вже казав, на цей раз ти, лише спостерігаєш.” – з насмішкою дражнила мене власна сутність.

– Він був і дійсно смачний, моя пані. Як і ви. Гадаю той шоколадний тортик з полуницею дуже смачний, особливо він буде ще кращій якщо його дасте мені ви.

Вона дивилася прямо мені в очі, розфокусованими очима.

“До речі, ти ж теж це бачив? І те як тільки що по її тілу пробігло легке тремтіння.Схоже нашій крихітній Хмаринці, до вподоби такі залицяння! Ти і сам це помітив, чи не так? Як саме спалахнули її очі й прискорилося серцебиття!  Їй це сподобалося! Їй сподобалися Ми!” – тріумфально гуркотіла в моїй підсвідомості драконова сутність.

Та твою ж! Я зараз погоджувався з сутністю, бо я нарешті відчув те що вона відчувала і це було до біса приємно! Нарешті відчувати те, що вона так приховувала.

Це були не якісь слабкі ледь чутні емоції. Ні! Вони були сильні, в яких я міг чітко відчути її бажання! В неї почали червоніти щічки.

“А зараз я думаю можна продовжити, й втілити в життя те що я вже давно хотів спробувати.”

Сутність тягнеться до таці з солодкою випічкою, і на цей раз бере шоколадний шматочок торту й просягає їй.

– Нумо, спробуйте і цей шматочок гадаю він теж буде смачним.

Він з нею грався, наче кішка з мишею. Даючи їй можливість самій обрати перший крок до нього. В її очах спалахує маленький грайливий вогник.

І Хмаринка, обережно відкушує шматочок торта.

“Гр-гр-гр!” – почув задоволене гарчання – “Що ж, я зробив все що хотів. Принаймні зараз.”

Погляд сутності впав на кутик її вуст, який був замащений шоколадом.

“Ха-хах-ах!” – знову почувся гуркотливий сміх – “А зараз… настала твоя черга, втілювати бажане!”

“Втілювати бажане? Ти зараз про що?”

“Тоді в їдальні.”

“Що в їдальні? Ти взагалі про що?” – з насторогою запитав у сутності.

“Я про твоє бажання. І те, що ти хотів зробити, тоді коли увійшли туди.”

Ні! Тільки не це! Він ж не міг… хоча про що я, звичайно міг! Зараза!

“Не розумію про що ти” – відповів наче не розумію про що він.

“Думаєш я не помітив, як жадібно ти дивився на її губи.”

“Навіть і не смій!”

“Не сміти? А в той момент в тебе були зовсім інші думки. Ти бажав їх. Доторкнутися. Спробувати.”

“Припини, я не буду цього робити!”

“Хм-м-м. Не-е бу-удиш значить.” – розтягнуто промовив – “От тільки, ти зараз волієш протилежного. І якщо міг.. ти, б не відмовився! Та що б його, ти можеш! Мені лиш треба трішички тебе підштовхнути!”

Він подався ближче до її обличчя, в поцілунку. Сутність виштовхала мене назад даючи контроль на тілом, я відчував м’якість її вуст і шоколадний смак який залишився на кутику… я різко відсахнувся, бо ще трішки і мені б зірвало дах. 

Я спантеличено дивився на неї, не знаючи що сказати. 

– В-ви-вибачте – ледь розбірливо протараторив.

Я був до смерті розлючений на свою сутність! Кожного разу, коли йому щось не подобається, він забирає контроль і  робить так як йому хочеться, а мені потім розгрібати всі проблеми!

“Тану-у, не драматизуй, ти так. Все ж пройшло добре.”