-31-

Підвівшись, я стала перед драконом. Ну що ж, і мені час привести себе до ладу, бо по відчуттям ще трішки і я звалюся з ніг.

– Ванна он там, – вказала я на білі двері – а я поки що, теж піду приведу себе в порядок.

Я вже майже почала доходити до вхідних дверей кімнати, як мені промайнула одна думка. Чи не завадила б йому допомога з прийманням ванни? І чи він знає як користуватися тими незрозумілими приладами у ванній? З якими і мені розбиратися допомагала Ненсі, бо якби я в первий раз, коли прибула у цей світ відмовилася від пропозиції допомогти мені прийняти ванну, я б і до сьогоднішнього дня ходила б замазурою.

Бо коли я спробувала самотужки розібратися, то моєю першою ідеєю було тягати воду у відрах до ванної. На перший погляд, там не було ні кранів, ні ше чогось подібного звідки могла литися вода. І як виявилося, біля ванної у підлозі було щось на кшталт прихованої кнопки на яку натискаєш і у ванну набирається вода, а щоб підігріти воду, потрібно покласти в неї прозорий камінець який починав світитися помаранчевим кольором і швидко нагрівав воду. Також, він міг змінювати температуру води яку ти сам забажаєш, так ще й підтримує температуру до тих пір поки ти не витягнеш камінець з води.

Так що, думаю запитати в нього не завадить. Зупинившись, я розвернулася до дракона.

– Ти ж сам впораєшся чи тобі потрібна допомога?

Задавши Дикому, це запитання на його обличчі промайнуло щось схоже на обурення, він злегка задумався і через невелику паузу він все ж таки відповів.

– Ні. Я в змозі прийняти ванну самостійно – відповів він.

Емм, не знаю… можливо мені це тільки здалося, але начебто в дракона злегка почервоніли вуха. Він що тільки що засоромився!?

Якщо так, це виглядало доволі мило! І взагалі, хто б що не казав але спостерігати за тим як настільки серйозний чоловік починає шарітися, і при цьому намагається це приховати, виглядає дуже мило. 

Я вирішую поспішити вийти, бо розумію що куточки моїх губ починають підійматися і викривлятися в ледь помітній усмішці.

– Тоді добре. Я зайду за тобою через годину.

Зачинивши двері, вперлася в них спиною. Видих. Заспокойся Маргарито, не смій реготати пам’ятай що тобі говорила Ненсі, він може почути.

А тепер іди і ти, вимий свою дупу Маргарито Де Блод. Бо душок явно є. 

Доплентавшись до своєї кімнати, я зайшла всередину де на мене вже чекала Ненсі.

– Оу, ти тут! А я вже хотіла йти тебе шукати – промовила я трохи мляво.

– Звичайно я тут, а де мені ще по вашому бути! Мені треба допомагати вам. До речі, як там ваш підопічний? – примруживши очі запитує.

– Та наче б то з ним все добре.

– Я не про його стан, а про його поведінку. Можливо, він вів себе якось… як йому не подобає?

– Ненсі, припини! Він нормальний, і поводить себе теж цілком адекватно. Так що припини наговорювати – обурено зауважила.

– Ех, добре – здавшись відповіла вона – я якраз приготувала вам гарячу ванну. Вам, допомогти її прийняти?

– Думаю, так. Якщо тобі не важко.

Зайшовши до ванної, я нарешті могла скинути з себе цей брудний одяг. Ненсі, розшнурувала заду м’який корсет, починаю обережно знімати сукню з рук, бо на рані запеклася кров і тканина прилипла до неї.

– ШШШ! – зашипіла від болю.

Як же це боляче! Ніколи не любила перші моменти оброблення рани. 

– Зачекайте, я зараз прикладу до рани вологий бинт, щоб тканина легше відійшла – Ненсі почала промочувати рукава сукні вологим бинтом – до речі, як на мене настав слушний час запитати у вас. Це звідки ви, дістали ці поранення?

Я хотіла вже відповісти як вона мене зупинила.

– Хоча не кажіть. Дайте я сама здогадаюся, це був той раб! – і її погляд одразу посуворішав.

– Ненсі, припини, Дикий не винен. Просто тоді була така ситуація.

– І не треба вам його виправдовувати! За таке вам потрібно його добре випороти батогом, щоб потім навіть і не смів таке робити!

– Ой, та годі тобі! Це із за Кризу він таке зробив, так що його провини в цьому не має. А якщо ти і хочеш когось насварити, то свари мене, за те що була така не обережна.

Я намагалася відстояти невинність Дикого. Ненсі, лише втомлено здвинула плечима.

– Добре. Сварити я вас звісно не буду, як на мене ви урок на сьогодні отримали – і вона вказала поглядом на рани – а що до дракона, знайте мою думку, я все одно не схвалюю що ви так просто йому це пробачите.

Ненсі поромила мої рани і відправила мене у гарячу ванну. Вона, допомогла мені вимитися. І під кінець моїх водних процедур, я вирішила ще трохи попаритися в гарячій воді.

– Ненсі, а не залишилося хоч якогось чоловічого одягу в цьому будинку?

– Є, деякий. А що?

– Не могла би ти віднести деякий одяг Дикому. А то в нього одні лише старі штани і то брудні.

– Добре, я зараз віднесу йому одяг.

Вона вийшла з кімнати. Я поринула в роздуми, час вже подумати, як мені умовити дикого допомогти мені з фіктивним шлюбом або хоча б щоб він мене захищав від усіх майбутніх подій які скоро повинні розпочатися. 

По сюжету книги, Маргарита втекла з свого дому, ну як втекла вітчим її вигнав заради того щоб дати їй прочуханку і показати, що без нього і його коштів вона ніщо.

Тому, скоро він повинен сюди навідатися щоб мала дурепа тобто я, впала йому в ноги і просила вибачення. Головне коли він припреться, стриматися і не зацідити йому в пику! Хоча, може все таки випустити пару.

Ааа! А ще доведеться відбиватися від одного надокучливого довбня! Якого Маргарита, весь час підкормлювала подарунками і різними цяцьками, щоб він її не кинув і не розлюбив. Який як тільки дізнався що Маргарита посміла вбити одну високопоставлену панночку за якою він підбивав клинки цей недо-наречений. Маргарита, через сильні ревнощі її вбила. Він ж одразу змився! Типу, це не його проблема і взагалі, він не винний! Бісит!

А ще, Маргарита начебто потоваришувала з якоюсь панночкою, якій потім добряче насолила. І та, через злість спробувала натравити на Маргариту, свого раба щоб він її вбив.