-23-

– І так! Давайте я вас проведу до наших торгів – він знову підставляє мені лікоть.

– Дякую – я посміхаюся. На це він знову сором’язливо всміхається мені у відповідь.

Ми знову, направилися крізь величезний натовп людей і деколи зовсім невідомих мені створінь, які стояли на сценах. Ми знову, почали підходити до великого шатра, на цей раз, він був чорного кольору і навколо нього майже не було людей, Вальт зупинився біля входу, на що я запитально глянула на нього.

– Пані Маргарито, ви бажаєте торгуватися відкрито, чи бажаєте зберегти свою анонімність?

– Я думаю, що краще знаходитися подалі від інших очей – все ж, краще не привертати за багато уваги і скористатися анонімністю.

– Тоді прошу вас до ложа.

Вальт, повів мене вздовж чорного шатра і завів в середину, скоріш всього ми зайшли з заднього входу де не було людей і нас ніхто не міг побачити. Далі, ми направилися до місць де сиділи покупці, але ми знаходилися за загородкою, яку не було видно з жодного боку, за те, саме з цього ложа відкривався найкращий вид на сцену. Я присіла на м’який стілець, Вальт… стояв поруч… 

Але яким чином, мені слід вибирати раба? За якими рисами, критеріями чи видом? Може попросити Вальта мені трохи допомогти з цим питанням.

– Вальте.

– Так пані Маргарито, вас є до мене ще якісь доручення?

– Не могли б ви присісти і розповісти міні трохи про тих рабів, які будуть нам представлені… якщо вам не важко, звісно…

– Звичайно! Я із задоволенням вам все розповім! – він сідає поряд зі мною – цей торг, почнется вже через двадцять хвилин – промовляє він, дивлячись на кишеньковий годинник.

– Гарне рішення, щодо розповіді про рабів – зауважила Ненсі – так ми з можемо дізнатися і обрати потрібного.

Через деякий час, почали збиратися люди і сідати по своїх місцях, загалом тут зібралися одні жінки…

– Ненсі – прошепотіла ледь чутно, при цьому роблячи вид що з цікавістю розглядаю прибулих – чому тут зібралися лиш одні жінки?

– Вони, всі прийшли купити собі рідкісних рабів – просто відповіла вона. Я на неї лиш подивилася з німим питанням “ І навіщо їм вони?”, на що Ненсі почала пояснювати – хтось купує собі їх як коханців, або як нову екзотичну примху якою вони можуть похизуватися перед іншими, чи просто заради розваги і азарту торгів. Який вони можуть відчувати під час палкої суперечки, ставлячи все більшу й більшу ціну, чим іще більше й більше, розбурхують полум’я свого азарту.

Тобто, всі тут зібралися заради… розваги… і купівлі нової “екзотики”.

Маргарита, продовжувала розглядати купу незнайомих їй облич, які все з’являлися й з’являлися, в середині шатра. Поки, не натрапила на одне знайоме. Це була вона. Та сама жінка. Яка прилетіла на чорному драконі. Вона зайшла, в шатро останньою, її обличчя завмерло в одній гримасі… це в захопленому передчутті, неймовірної вистави й нетерплячості. Наче, вона зараз дивиться свою улюблену виставу і чекає. Чекає на фінальну частину цієї вистави, яку неможливо пропустити. Маргариту, відриває від споглядання легкий дзвін, що сповіщає про початок торгів.

– О, торги вже розпочалися! – промовляє Вальт.

Поряд зі сценою, стоїть маленький п'єдестал, на якому стоїть стіл і до нього підходить чоловік, який буде проводити торги.

– І так, дорогі гості! Ми починаємо наші аукціон! – промовля ведучий.

На сцену виводять перших п’ятьох чоловіків, всі вони скуті в ланцюги по ногах і руках, навіть щось схоже на нашийник було на них надіте, з одягу в них були лише пошарпані старі штани.

Перший, хто привернув мою увагу, високий чоловік з золотистим довгим до поясу волоссям і прозорими крильцями на спині. Цікаво якої він саме раси? 

Всі жінки одразу пожвавішали і почали пропонувати розмір ціни.

– Тридцять!

– Сорок!

– П'ятдесят!

– Вальте, а що то за раб з прозорими крильцями?

– Це фей, він був колишнім рабом королеви – відповів він.

Ого! Так ось чого на нього такий ажіотаж серед дам, напевно він має бути дуже сильним, раз був у самої королеви. Я повертаюся до Ненсі і хочу її запитати, що напевно він нам може підійти, але я не встигаю навіть рота відкрити як вона мене випереджає.

– Він нам теж не підходить, він слабкий. 

І це все! Як він може бути слабким раз ми приперлися, аж на самий ексклюзивний аукціон!

– І чому ти так вирішила – шепочу – він служив королеві і напевно повинен бути доволі сильним, хіба не так?

– Ні, тому що він скоріш всього був наложником. Тай взагалі феї фізично слабкі. Так що ні! 

Ех, добре, будемо обирати далі. І так, хто тут у нас наступний. А наступний… ееее… напевно ельф…. блін та чому вони тут всі такі схожі! На кого не глянь, так в кожного якась біда з вухами, в одного он довгі як у віслюка в іншого начебто нормальні але мають якийсь дивний колір і форму! Я знов дивлюся на Вальта, з німим проханням “ пліс мі, можна хоч якісь пояснення на цей колорит”.

– Цей юнак, з темним волоссям і довгими вушками, він ж ельф? Я правильно вгадала.

– Так. Майже, він темний ельф, ми його спіймали недалеко від кордону. В “Тихому лісі”, група темних ельфів хотіла напасти на подорожніх до нашого міста, але серед тих мандрівників виявився сильний маг. Так що, всі інші зуміли втекти, а цього поранили і привезли до нас, не поганий вийшов улов! Темного ельва рідко де зустрінеш! – з захопленим ентузіазмом розповідав він.

– Якщо ви вже кинули око і на цього темного ельфа, то я вам скажу одразу. Ні, він нам не підходить! – швидко відрізала Ненсі.

– І на цей раз яка причина?

– Темні ельфи хоч і сильні але поодинці від них ніякої користі! Вони нападають тільки групами. І наступних розглядати теж не раджу, вони теж слабкі. – відказала.

В результаті, перші п’ятеро не пройшли суворого відбору моєї покоївки і їх доволі швидко розібрали інші.

– Дорогі гості, ось другий лот нашого аукціону! – промовив ведучій.