-21-

Зачинивши перед собою двері, я стояла з повним мішечком золотих монет. 

– Ну що, скільки ви отримали за скерепі? – запитала Ненсі.

Я обертаюс до неї з величезною чиширською посмішкою і показую їй монети.

– Тут цілих п’ятсот тисяч золотих монет!

– О, живі душі! Та це ж чудово! – скрикнула вона.

– Я навіть і не думав що ви наважитеся запропонувати таку ціну – всміхаючись дещо хитрою посмішкою сказав Лайон.

– А що вже з ціною не так!?

– Та вже нічого – ледь стримуючи сміх проказав він.

– Лайоне, мені що, щоразу з тебе потрібно по слову щипцями витягувати, говори якщо вже почав, то все до останнього слова!

– Просто, коли я вам розповідав, що основна ціна могла досягнути тисячу чи п'ятсот золотих і більше, я тоді трохи пожартував. Я ж не думав що ви сприймете все настільки буквально – давлячись сміхом продовжує він – так щей запропонували бідоласі заплатити п’ятсот тисяч, та щей і золотими монетами!

Я в шоці! От йому зараз смішно, а мене реально починає совість гризти, хоч бери та й біжи за тим чоловіком, щоб віддати йому решту, і тільки зараз до мене дійшло чому він тоді так обурився коли я йому озвучила ціну! Ну Лайоне, прибйю гада!

– Взагалі то, це не смішно, я ледь до нитки не обібрала його, а ти регочеш, надіюся що в нього ще гроші залишилися.

– Та не хвилюйтеся, від п’ятисот тисяч золотих він не обідніє, раз погодився – продовжив.

Ох, і що мені з цим жартівником далі робити, ще пару таких жартів і я не тільки обанкручу всіх багатїів в цьому світі, ще дійде до того що я сама за себе викуп на весіллі плати буду, бо жених фінансово не потягне.

Потім, до мене прийшов ще один покупець забрати маленьку фарфорову ляльку, за яку він віддав сто тисяч золотими монетами, хоч і з не задоволеною моською, але все ж таки забрав. І того, вмене за один день назбиралася не мала сума, як я вже зрозуміла для цього світу вона була доволі великою, хоч і не для всіх.

Весь цей час, я роздумувала над Ненсіною пропозицією… купити раба… звучить жахливо, але все ж, вибору в мене немає, може в мене вийде домовитися з цією істотою і ми… порозуміємося. Треба буде запитати які ще раси живуть тут окрім людей. А зараз, можна і про їжу подумати й прогулятися нарешті містом, і мабуть прикупити собі декілька суконь. Все таки що може бути краще ніж шопінг!

– О, Ненсі ти якраз вчасно, я саме хотіла йти тебе шукати! Я зараз збиралася піти прикупити трохи продуктів. Чи не хочеш ти мені скласти компанію і показати місто? А ще я подумала над твоєю пропозицією щодо купівлі раба… в якості охоронця, я згодна на це.

– Тоді дам вам одну пораду, пані.

– І яку саме?

– Краще зараз не витрачати гроші, а спочатку придбати, вам вашого раба. 

– Що прямо зараз?

– Зараз мабуть і ні, бо вже доволі пізно і рабский аукціон вже зачинений, а от завтра з ранку можна вирушати! А щодо купівлі продуктів, ще трохи зачекайте вам ще гроші знадобляться, повірте сильний раб може доволі дорого коштувати.

– Ехх, добре – доведеться ще трохи пожувати каші замість ласощів.

Деколи мене трохи лякає як Ненсі доволі холоднокровно пропонує деякі речи, ні не те щоб вона була страшно і злою, вона навіть доволі гарна і приємна (людина) колишня звичайно. Але те як вона настільки спокійно говорить про торгівлю (не людьми) трохи лякає. Складається таке відчуття, що хвилину тому ми обговорювали не купівлю раба, а покупку якогось породистого сторожового собаки. Треба ж, що за жінка, це треба мати такі сталеві нерви, на вигляд спокійна і чемна панночка, а в середині справжня бунтарка й жінка з стальною хваткою і характером! Та вона тут справжня ЛЕВИЦЯ! Все! Мій ідеал з кумиром поставлений! Цікаво, як саме Ненсі поводила себе при житі…

– Пані… я б хотіла вас про дещо попросити, якщо ви не проти…

– І про що саме?

– Як ви вже знаєте, ми з Лайоном душі і тільки ви можете бачити наш справжній вигляд тай і взагалі бачити… тому я хотіла попросити вас, зробити для нас тіла скерепі, щоб нас могли бачити не лише ви, а й інші і так ми могли б вам більше допомагати.

– То ви хочете щоб я зробила вам штучні тіла?

– Так, якщо ви не хочете, я не наполягаю!

Дивлячись на Ненсі, я бачила як вона хвилюється коли запитувала мене, напевно вона дуже хоче собі власне тіло, хоч навіть якщо воно буде несправжнім… напевно, їм може бути сумно, від того що їх ніхто не бачить і коли вони присутні не можуть так само розважатися з іншими… І я вирішила, що зроблю скерепі для моїх улюблених привидів, чого б мені це не коштувало!

– Добре, я згодна але для початку, мені треба навчитися і я вам зроблю найкращих скерепі!

– О, велике дякую вам пані!

– Та нема за що, ви мені дуже допомогли і якщо вам ще щось знадобиця, не соромтесь запитувати.

За цей час Ненсі з Лайоном, стали для мене новою сім'єю і друзями, які допомагали і розповідали мені як сліпому кошеняті про нове життя та світ. Хоча що до мого жартівника, можна трохи й помучати, хай торохи похвилюється що до нового тіла, йому корисно! Не буде більше такі жартики підкидати але незважаючи на це я на нього не злюся, скажімо я теж трохи пожартую. 

– Ой! Що ж я тоді тут стою, треба підібрати вам гарну сукню до завтрашнього аукціону! 

Ненсі побігла шукати мені сукню, з старого гардеробу минулих господарів. Ну що Маргарито, вище носа завтра тобі прийдеться зробити важкий вибір, хоч і не найприємніший… 

Ось обіцяне продовження!!! Насолоджуйтеся новинкою!!! І не забувайте ствити зірочки!!!(⁠｡⁠•̀⁠ᴗ⁠-⁠)⁠✧ (⁠ ⁠ꈍ⁠ᴗ⁠ꈍ⁠)