-10-

Марія обпершись об стійку почала чекати на свої обіцяні книжки. Через деякий час, Марії принесли стопку книг, які вона вирішила переглянути щоб вирішити який роман найбільше їй сподобається. Переглядаючи одну за одною анотації та в загальному вміст книжок, там не виявилося нічого цікавого, все виявилося одноманітне і нудне. Всі запропоновані книги були написані занадто добре, нете щоб добре написана історія вважалася нудною, скажімо там було занадто багато рожевих окулярів, через які все й розповідалось. Тому через це, не можна було оцінити реальний стан деяких ситуацій.

За цим всим дійством спостерігала бібліотекарка і зважаючи з її задоволеного виразу обличчя, своєю роботою була повністю задоволена. Весь цей час, бабця обирала книги спеціально ті, щоб вони не зацікавили норовливий смак дівчини, що до романтичних історій. Бабця тільки і чекала на відповідь дівчини, наче голодний вовк який чекає поки здобич потрапить до пастки.

– Вибачте, але це не зовсім той жанр книги що мене цікавить. 

– Ох, справді!

– Так що, вибачте за те що потурбувала але мені вже час іти.

В ту ж секунду коли Марія збиралася покинути бібліотеку, бабця широко посміхнулася своїм думкам. 

“О так, це саме та що мені потрібна!” – вона нарешті знайшла її, ту дівчину яка найкраще підійде цьому світу.

– Пані зачекайте! – Марія зупинилася і повернулася в бік старої – в мене є ще одна книга для вас але я не зовсім впевнена чи вона вам сподобається…

Марія була вже настільки втомлена що їй вже не хотілося нічого обирати.

– Емм.. вибачте може якось іншим разом.

– Ні, ні, ні до іншого разу треба ще дожити, краще зараз.

Від останньої фрази бабці в Марії ледь око не сіпалося, щоб на останню зустріч з цією бабусею Марієн похід не залишився сваркою. Вона вирішила все своє невдоволення говорити подумки. 

“Ну знаєте, це взагалі то образливо було, враховуючи те що частково були правдою що до (іншого разу)” – тому Марія все ж таки вирішила глянути що то за книга.

Взявши до рук чорну книгу з золотистими візерунками, вирішила швидко глянути анотацію і на цьому закінчити, та от в чому була проблема що анотації в цій книзі не було, а швидко пробігатися всім текстом по книжці Марія була вже сильно втомлена. Так щей повністю задоволене обличчя бабці від її реакції почало вже бісити. Тому щоб поскоріше звідси вже піти, Марія вирішила все ж таки взяти книгу.

– Добре, я візьму цю – Марія відповіла якомога спокійніше, бо знала ще мить і вона зірветься. 

– Чудовий вибір, ви не пошкодуєте!

– Я теж так думаю – розвернувшись Марія як найшвидше пішла до виходу. Вслід коли Марія майже вийшла за двері, бабця прокричала їй.

– Гей дівчино, якщо хочеш змінити щось у своєму житті, тоді йди за межу цього світу!

В цю хвилину Марія повернулася щоб запитати що вона мала на увазі, але як тільки вона почула що за її спиною двері зачинилися, обернувшись назад Марія остовпіла. За нею не було ніякої бібліотеки, та не те що бібліотеки, а навіть будівлі. Там була лиш стара розвалена, без вікон та нете що вікон в деяких місцях навіть стін вже давно не було.

– Що за чортівня!

“Тут же тільки що була нормальна будівля, і я в ній тільки що розмовляла… з… схоже я скоро з глузду почну їхати від всієї роботи. Як можна було не помітити куди ти йдеш?”

– А біс з ним! Краще поспішу скоріш додому, ато ще почну вітатися з зеленими чоловічками.