-9-

– Що? Вибачте - від несподіваного запитання бабці, Марія не розчула що в неї запитували.

– Ви бажаєте знайти цікаву книгу для вашого життя?

– Еммм… напевно, я ще поки що не вирішила - відповіла трохи невпевнено Марія – Я хотіла переглянути деякі книги, може знайду те що мене зацікавить. 

–О так, так не буду вам заважати. “Все ж таки, як прожити власне життя треба обирати самому.” – не дуже розбірливо пробелькотіла бабця, –  Якщо вам знадобиця допомога, звертайтеся. 

– Добре, дякую – і дивна бабця пошкандибала до стійки. 

Марія вирішила все ж таки подивитися, що цікавого вона могла б знайти в цій бібліотеці, проходячи повз тисячи книг, Марію все не полишала думка того що зараз відбулося.

“Яка дивна бабуся, таке відчуття наче вона зовсім не звідси, і що взагалі це означає, (знайти  книгу для вашого життя?). Хоча хто зна, які в світі можуть існувати дивакуваті люди і різні хіпі бабусі не є виключенням. Оооо, Маріє про що ти тільки думаєш, хіба тобі не все одно як поводить себе ця бабця? Невже я докотилася до того що починаю не тільки розмовляти сама з собою, а й сперечаюсь. Таким темпом я скоро сама зійду з розуму, і не так і сильно буду відрізнятися від тієї бабці".

Марія так і продовжувала йти вздовж полиць повність поринаючи в свої роздуми. Вона роздивлялася практично все в цій бібліотеці, стелажі, різні фігури звірів, химер, рослин які були вирізані з дерева. Всю прогулянку в цьому приміщенні, Марія відчувала якусь дивну атмосферу, наче вона знаходиться не в звичайній їй бібліотеці, а десь в іншому незнайомому місці. Буцімто вона недалеко зайшла за межу чогось незрозумілого але водночас залишалася на місці.

Марія нарешті вирішила відкинути всі непотрібні думки і зосередитися на тому що вона хотіла знайти. Проходячи повз полиці, розглядаючи сотні книг всіх можливих кольорів, деякі з них мали доволі вінтажний вигляд, шкіряні обкладинки, металеві кутики з вирізаними візерунками. Взявши до рук одну з таких книг з червоною обкладинкою Марія її відкрила, і це виявився детектив, Марію здивувало написання книги, незважаючи на те що вона мала доволі старий вигляд, всередині була просто ідеальною. Складалося враження що текст був написаний від руки, виводячи різні вензелі та закарлючки, тай і саме чорнило мало доволі свіжий вигляд.

“Дивно, цій книзі на вигляд років двісті, та щей враховуючи той шар пилу що на ній лежить, так щей і сторінки на вигляд ні разу не зіпсовані”.

Поклавши книгу на місце, Марія вирішила все ж таки скористатися допомогою бібліотекарки, бо з таким масштабом вона і до ранку не знайде навіть улюблений жанр.

– Вибачте, не могли б ви мені щось порадити? Бо так я лиш загублюся в тих стелажах.

– Оо, прекрасно вас розумію, я й сама коли тільки починала працювати в цій бібліотеці декілька разів губилася – сміючись відповіла старенька – і який саме вид жанру вас цікавить?

– Я б хотіла прочитати якийсь роман з пригодницьким сюжетом.

– Добре, зараз щось підберемо. Знаєте в вашому віці я теж дуже полюбляла читати романи, такщо думаю я зможу підібрати те що вам найбільше підійде, як то кажуть “гарна книга це найкращі солодощі для нашої душі!”

– Так, з цим я з вами погоджуюся деколи гарні історії можуть гарно відволікати від проблем.

– Що до цього, я згодна – після цих слів бабця спритно просковзнула поміж стелажі.

На той момент Марія навіть і не підозрювала, в яку саме бібліотеку потрапила і що її дивні відчуття про те, що вона знаходиться одночасно в двох місцях то не лише її уява, а реальність. Все тому що, цю бібліотеку бачили тільки ті, хто по справжньому хоче жити, має сотні нездійснених мрій. Та як сумно не було це чути, сюди заходили люди в яких закінчувалося власне життя але які все одно бажали жити далі. Тому, заходячи в середину людям давали другий шанс на нове життя, але чи погоджуватися їй на це чи ні. Вони повинні були обрати самі, не знаючи всіх правил цієї гри.

(Любі читачі, якщо забажаєте поглянути як виглядають герої книги, зайдіть на мою сторінку в інмтаграмі sofiak5030 з написанням книги там будуть добавлятися фото героїв))))