-4-

В цей момент я сиджу і нервово зминаю руками кінець своєї кофти, витираючи об неї спітнілі долоні, а ноги наче налились свинцем.

-Але... але ж ліки від цієї хвороби є - з надією промовляю леть тремтячим голосом - і я можу вилікуватися?

Лікар леть помітно напружився, і напевно вирішував що саме мені відповісти, в той момент тиші час тягнувся настільки повільно, що мені здалося що пройшло декілька годин, а не всього лиш кілька нещасних хвилин, які по відчуттям тягнулися просто вічність.

-Ееем... мені дуже шкода але мушу вас розчарувати, все що ми можемо зробити, це призначити вам хіміотерапію, ваша хвороба вже сильно вразила ваші органи...- тиша - тому все що ми можемо зробити, це на деякий час продовжити вам життя, нажаль.

-Добре, я... я зрозуміла... можете сказати скільки буде коштувати лікування.

----------------------------------

"Якщо чесно в той момент коли ти сам запитуєш про ціну свого життя... це найстрашніше що тільки може бути і водночас так... так комічно і смішно, чекати на ту ціну яку ти будеш повинен платити, рватися з власної шкіри заради життя, яке все одно втратиш... і це так нечесно! Бо власне тіло настільки втомилося, що просто відмовляється боротися... і тоді... тоді все. Ти падаєш у відчай і саме в цей момент тобі стає все одно..."

---------------------------------

-Враховуючи ваш стан, та всі необхідні матеріали, та процедури це буде десь приблизно... двісті тисяч.

-Але в мене немає стільки грошей!!

-Я вас прекрасно розумію... але ви можете платити частинами щоб у вас був час знайти ці кошти.

-Гаразд, скільки для початку мені треба заплатити?

-Для початку ціна буде становити п'ятдесят тисяч - у відповідь йому я мовчки киваю та виходжу з кабінету. В той момент коли я вийшла в коридор на майже ватяних ногах, все про що я могла думати в той момент, це де мені у біса знайти такі гроші, з очей почали литися солоні сльози.

-Чорт....