-3-

-Маріє! - кличе мене Катя і я виходжу з легкого ступору.

-Ммм? - леть чутно мугикнула.

-Тобі на телефон дзвонив Марк. - каже мені подруга і простягає мені мій телефон - Я йому відповіла що ти потрапила в лікарню.

-Марк, зараз тут? - збентежено запитую я Катю.

-Ні, він відповів що зараз не може до тебе приїхати, тому попросив мене приглянути за тобою... - вона трохи замялась - але не турбуйся, Марк сказав, що приїде забрати тебе з лікарні - почувши це, щось стало таким важким в середині... що це? Розчарування? Чи образа, за те що Марк не прийшов до мене, одразу після того як дізнався що зі мною сталося?

-Добре - відповіла подружці ледь посміхнувшись - тоді можеш йти додому якщо втомилася, я тут вже і сама впораюся.

-Ти впевнена? - стурбовано запитує.

-Так, якщо щось буде потрібно я подзвоню Марку.

-Добре, тоді до зустрічі, і не смій мені тут так довго лежати, бо я не хочу залишатися один на один з тою мегерою, а то вона моне зжере! Тай без тебе буде дуже нудно.

-Ооо, та добре вже зрозуміла я.

-Ну тоді бувай Марі!

-Ага - усміхаючись їй услід проводжаю її поглядом. І я залишаюся одна в палаті тільки зі своїми думками.

****************************

Я сиджу в кабінеті лікаря та слухаю про свій діагноз, щодо свого стан здоров'я. Як виявилося в мене знайшли ракову пухлину мозку, почувши це, серце впало в п'яти, а мої долоні почали сильно пітніти від хвилювання.

-А... але в мене, ніколи не було проблем зі здоров'ям. Я кожен рік, проходжу обстеження і лікарі мені говорили що я повністю здорова - сиджу схвильована перед лікарем і відчуваю легке тремтіння в усьому тілі.

-Так, я вас розумію але згідно з того що ми отримали з ваших аналізів, виявилося що хвороба перші пару років була не така виражена як зараз...- він ненадовго затихає - і напевно саме по цій причині лікарі які вас обстежували не помітили цього.