-2-

-Ну що готова до роботи мій рабе, послуг та обслуговування зарозумілих індиків! - жартом кричить мені вслід Катя.

-Ооо, так я просто в повній готовності моя пані - втій же манері відповідаю.

І як завжди в суботу, до магазину валиться просто шалений натовп покупців, я з Катериною працювала просто як якісь чудо машини, які працюють зі швидкість світла, пробиваючи через касу гори одягу і так продовжувалося цілих п'ять годин, я відчуваю, що дуже сильно втомилася, від цього галасу та кіпішу.

-Катю я відійду на хвилинку, ти можеш мене підмінити? - запитую я.

-Так - чую я у відповідь та йду до дверей роздягальні, щоб присісти на лаву та не встигаю я дійти до дверей, як перед очима починає все пливсти та дико боліти голова, мене перестає слухати власне тіло і я розумію що втрачаю свідомість, далі я поринаю в цілковиту темряву та тишу.

****************************************************

Я прокидаюся від якогось белькотіння, розплющивши очі мені б'є в них яскраво біле світло трохи прийшовши до тями, я розумію що лежу на лікарняному ліжку, а ті белькотіння які я чула то Катя розмовляє з якимось незнайомим мені чоловіком в білому халаті, напевно з лікарем. Подруга помітила що я прийшла до тями, та підходить до мене.

-Маріє, з тобою все гаразд?! - запитує вона в мене, збентеженим голосом.

-Так, наче так - відповідаю - що зі мною трапилося?

-Ти не пам'ятаєш?

-Ні.

-Після того як я тебе підмінила ти втратила свідомість, Боже мій я тоді так сильно за тебе злякалася! - в її голосі я відчуваю нотки тремтіння та розгубленості. До нас підходить лікар.

-Як ви себе почуваєте - запитує він у мене.

-Добре але в мене ще досі паморочиться голова.

-Не хвилюйтеся про це поки що, а зараз ще трохи відпочіньте і я потім за вами зайду - відповідає лікар та виходить з палати.