Обережно. не пораньте серце.

Спочатку, чи з кінця, в моїм житті завжди була музика. - думала лінн. коли ми з Мері познайомились, в дитинстві. коли  вчилися. коли я побачила вперше Seven says/
коли варила мені трав"яний чай,як я хворіла в дитинстві.
спогади находили хвилями,немов море що закралось в душу.
Лінн їхала в машині з Ейденом старою дорогою ,яка вела повз старий парк до музею.
грала стара до болю пісня з плейлисту Ейдена.
ейден зробив тихіше звук.Ми айже на місці сказав він.
на останнії акордах завалось гітарні акторди зійшли на найпечальнішу лінію.
Ейден подивився на Лінн. Вона мовчки лише торкнулася його руки. Давай зробимо це. - просто сказала Лінн. вони поцілувались в авто на всіх шалених пристрастях, і пішли  тримаючись за руки до дверей музею.

Музей був темним, холодним. Тіні гралися між колонами, мов хижаки, що чекали на жертву. Лінн і Ейден прослизали коридорами, мов тіні самі, та їхні серця билися гучніше, ніж кроки.

— Ти йдеш праворуч, — шепнув Ейден. — Твоя мати — у центральній залі. А я… відволічу його.
— Ні, ти можеш загинути! — прошепотіла Лінн, вчепившись йому в руку.
— Якщо я не зупиню його, ми всі загинемо. Довірся мені.

Він поцілував її в чоло й пірнув у тінь, залишивши її саму.

Лінн йшла.  Вона вперше наважилась застосувати нове закляття. Серце калатало. “Злитися з темрявою”.
І тіні, наче прийнявши її, огорнули тіло. Лінн стала невидимою.
вона поула слова пісні у своїй голові,
"

.....Обережно, не пораньте серце!

Вона світла, вона- диво з див.

Обережно, у житті вашім мало сенсу,

У її житті колись було замало віри.

Ти відпускала голубів сірих в небо,

Шепотіла рядки із сонетів,

Всі слова святі літали біля тебе

Іховались між твоїх старих портретів.

Я римувала рядки неймовірно,

Смуток свій ховала в тиші...

І дивилась на все крізь диво:

Вона світло, диво з див, тепер живе у моїх віршах."

Так вона пройшла повз самого Темного Короля. Його постать з чорного каменю й полум’я здіймалась над Ейденом. Лінн бачила, як вони стикаються мечами — і зникла у глибині залу, де у клітці з кришталю лежала її мама, Елен.

Ейден і Темний Король схрестили мечі.
— Ти нічого не розумієш, — глухо сказав Король. — Портал відкриє мені 12 світів. Я стану повелителем усіх.
— Ти збожеволів, — гаркнув Ейден, відбиваючи удар. — Жодна кров не варта такої ціни!

 Лінн немов знову нізвідки посула уривок з пісні:

Ти відпускала голубів сірих в небо,

Шепотіла рядки із сонетів,

Всі слова святі літали біля тебе

Іховались між твоїх старих портретів.

Я римувала рядки неймовірно,

Смуток свій ховала в тиші...

— О, навпаки. — Очі Короля блиснули. — Ключ — це Лінн. Її кров і кров мого сина відкриють Ворота.. Ти не зупиниш мене.

Вони билися магічними мечами, іскри сипалися, наче зорі в чорному небі.

У цей час у підземеллях, де тримали зачаровані артефакти, Орена дісталася до старої гітари Енді — тієї, на якій Темний Король закріпив прокляття.    - Нарешті я знайшла на чому тримає він твою темряву!-крикнула Орена.Вона розбила її об камінь. Чари розсипалися, мов пил.

Лінн йшла і знову немов нізвідки почула музику:вона немов вибухнула акордами в голові
"

Я римувала рядки неймовірно,

Смуток свій ховала в тиші...

І дивилась на все крізь диво:

Вона світло, диво з див, тепер живе у моїх віршах.

Обережно не пораньте серце.

Вона диво, вона мрія з мрій.

Обережно, вибухає всесвіт,

ЇЇ серце - ще одна стихія..."

Енді зхопився за голову, крик вирвався з його грудей, і темрява відійшла. Він знову став собою.
— Ти вільний, — сказала Орена, її очі блищали слізьми. — Іди зі мною. Ми можемо втекти.
— Ні. — Він підняв меч. — Я більше не втечу. Мені треба врятувати Лінн.

Він залишив її, а вона впала на коліна біля уламків гітари, розуміючи, що знову втратила його.на цей раз назавжди.

Лінн здовго йшла кртинною галереєю. і там булирізні постаті. на одній із картин вона побачила родину Ейдена і його самого.три секунди роздивлялася,яким цікавим може бути інший світ. зуміла дістатися мами. Вона розбила чари, взявшись за амулет і промовивши закляття. і, прочитавши закляття, відкрила портал до замку Стражів.
— Мамо! — крикнула вона й штовхнула Елен у сяючу браму. - тебе там чекають.
Елен зникла, вона була врятована.Лінн видихнула з полегшенням.
 і знову сівши під стіною на мить вона почула музику:
"Ти відпускала голубів у небо,

на даху хто стояв дивився?

Всі слова моїх віршів літали аж до неба

Через блиск чужих зіниць, тобі було так смішно...

Я римувала рядки неймовірно

Смуток свій лишала в тиші

Обережно, в неї зламані крила.

Вона світло, диво з див, живе у моїх віршах..."
музмка на мить немов оглушила її..

Та Темний Король уже стояв за її спиною. Закляття вдарило її в скроню — вона впала.
Він різонув її по долоні і крапля крові впала на портал. Світло вибухнуло — і ворота порталу відчинилися. 12 світів простягнулися в безмежності. Темний король почав шепотіти закляття. далі порізав Лінн і другу долоню. і поклавдівчину перед порталом,так щоб кров могла живити його.але щоб сама Лінн не торкалась ,їперед порталом.посипалися зелені іскри двері портала портала прочинилися, ,та Темний король не міг дочекатися коли він буде повністювідчининим. і  почав черпати магію порталу наповнюючи себе нею.

Енді  біг пок аридорам.скидаючи вази та стільці на своєму шляху. він спинився побачивши відкритий портал і  Лінн непритомну. Схилився над нею, перев’язуючи рану сорочкою. Сльози падали йому на руки.
— Не залишай мене, Лінн… Ні, тільки не ти.
Лінн немов спала і у сні знову була пісня:

"Я римувала рядки неймовірно