новий день твого життя

Лін прикрила вуха руками.здається її оглушило. ні лише здається  -подумала Лінн.
 незнайомець зник,без сліду. Лишився лише запах диму.
 вона нічого не зрозуміла,і думала що божеволіє. Певно він виік коли вдарила блискавка. - Лінн задумалась. 
Лінн дві хвилини стояла в темряві арки, тремтячи не від холоду, а від усвідомлення, що потрапила у щось набагато страшніше, ніж могла собі уявити...далі зірвалась і швидко - швидко добігла до будинку.
коли вона зайшла в дім , вся мокра...на вулиці інший невідомий спостерігав за нею здаля.
                                                                          ****************
в той вечір Лінн навіть не вечеряла. випивши чай з чебрецем, вона залізла в теплу ванну.
Вночі їй снилися якісь дивні сни. про тіні що тягнутьвеликі темні руки до неї, а вона захищається Великим щитом від них.перед світанком її розбудила гроза,вікно яке сильно відкрилося від вітру, в нім вирував дощ і блискавиці.
Лін спустилася сходами на перший поверх. у кріслі сиділа мама і пила каву. "Вона подумала що вчорашній напад їй наснився." - подумала Елен.
Мамо, ти щось сказала? - запитала Лінн.
Тебе налякала гроза, мишенятко? - спитала мама. йди сюди. вона  поставила чашку і обійняла Лінн.Сонечко - мовила мама. все добре. останній рік у школі він певно дуже наантажений. Знову нічні жахіття?
 Лінн кивнула. Не лише, мамо вчора близько від мене,здається влучила блискавка.
Упс.що зараз буде? подумала Лінн.
 це лише просто гроза, мишенятко. це не лише просто гроза, мишенятко.  - завалося ехом у вухах.Лінн відігнала погані думки якнайдалі.
Йди, налью тобі теж кави. Дивися, сказала мама помішуючи, в одній чаці сьогодні  - цілий світ.

Паруюча чашка кави стояла між ними, розділяючи світ матері й доньки тонкою лінією обману. Елен, здавалося, спокійно перемішувала напій ложечкою, але її погляд був засклянілим, прикутим до темних тіней, що вимальовувалися в бурштиновому кружаллі рідини.
Чорний шлейф пророчих образів з’являвся перед її очима: Тріада — три тіні Короля, вирушили на пошуки Лінн. Вони наближалися, розчиняючись у реальності, їхні холодні пальці вже простягалися до її світу. Але не лише вони...
Ейден Колд. Вампір-зрадник, вигнанець Темного Королівства. Він також ішов за її донькою. Елен бачила його — широкі плечі, твердий погляд, обличчя, що віддавало темрявою, але не пустотою. Він сів у машину, а поруч, на пасажирському сидінні, була Лінн.

Чи то був порятунок, чи викрадення?

Видіння розчинилося, залишаючи тільки гострий післясмак у роті й холодний страх у грудях. Елен зітхнула, відсунула чашку й підняла очі на Лінн.

— Ти ж знаєш, сонце, каву не можна пити надто гарячою, — сказала вона м’яко, змушуючи себе усміхнутися.
 ТОбі певно наснилося,що поруч тебе влучила блискавка, так? спитала мама.
так, напевно.... сказала непевно Лінн.
Далі захоплено розповідала про щось буденне, ніби нічого не трапилося, ніби світ довкола не готувався до битви.
А Елен, здавалося, просто слухала.
Але всередині вона вже готувалася до війни.
Так як мама про каву ніхто не говорив. і дійсно пити каву з мамою - розвіювало всі погані думки і негаразди.не залежно скільки їй буде років. Так думала Лінн. 
коли кава була випита, дощ вже закінчився.
...За вікном небо світлішало — хмари ще повільно тяглись над дахами, але перші промені світанку вже торкались мокрого асфальту, ніби хтось тихо вибачався за нічні страхи.
Лінн сиділа на кухні, загорнувшись у плед, і слухала, як мама, одягнена у свій улюблений халат з фіолетовими трояндами, порається біля плити, ніби в ній живе спокій цілої планети.
— Мам, — тихо мовила Лінн, — а тобі колись снились… сни, які здавались дуже справжніми? Так, ніби вони... щось значать?
Мама усміхнулась, не обертаючись.
— Щоночі, мишенятко. Іноді вони справжніші за дійсність. Особливо в дощ.
— А якщо… щось страшне сниться? Але водночас цікаве?

Мама на мить замовкла, поставила кухоль у мийку, витерла руки об рушник і поглянула на доньку так, як тільки мами вміють: уважно, з теплом і трішки з острахом.

— Ти вже не дитина, Лінн. І навіть якщо сон тебе лякає, це ще не означає нічого страшного насправді. Іноді найважливіші речі починаються саме зі страху. Уява. фантазії.
Лінн відчула, як щось ворухнулось у грудях. Це були не лише слова — у голосі мами був підтекст. Наче вона… знала. Більше, ніж казала.
— Мам, а ти ніколи не чула про… бал монстрів? — обережно спитала вона.
Мама завмерла. Не довго — лише на мить. Але Лінн це помітила.
— Дивна назва, — відказала мама, сідаючи поруч. — Ні, не чула. Хоча… — вона замислилась, — у цьому місті багато старих легенд. Деякі з них краще не згадувати.
Вона ніжно торкнулась Лінн до щоки. у тебез"явився хлопець?-спитала М"яко мама.
Ні!-лінн зашарілась. Моя любов , -лінн взяла на руки кота Марка,  - ось він.  - мама всміхнулась,хитаючи головою - і ще Seven says.- додала Лінню
що б ти не вирішила зробити Лінн, я тобі довіряю. Просто будь обережна, добре?
Лінн кивнула, ніби обіцяючи, хоч і не знала ще, як.

А потім, коли мама вже вийшла з кухні, вона помітила: на серветці під горнятком кави хтось залишив маленький знак — чорний півмісяць.Точно такий, як був на запрошенні.
Лінн стиснула пальці.
Це було не сон. І хтось дуже хоче, щоб вона  туди пішла.
  Лінн пішла в ванну, був час збиратися в школу.
не хоооочу  - протягла Лінн. але пішла приводити себе до ладу.
 Ванна була ще теплою після маминого душу, дзеркало вкрите легкою парою, крізь яку ледь проглядалося її сонне обличчя. Лінн нахилилася до крана, набрала холодної води в долоні й вмилася — різкий контраст розбудив її остаточно.
— Не хоооочу... — пробурмотіла знову, глянувши у дзеркало.
Там, крім звичного відображення — скуйовджене волосся, мішки під очима, кривуватий светр — вона раптом побачила щось дивне: на склі залишився відбиток, наче чиясь долоня торкнулась дзеркала зсередини. Але вона ж нічого не чіпала?
Лінн вдихнула, витерла дзеркало рушником. Тільки її відображення. Просто здалося.
Сушачи волосся, вона подумала про школу: сьогодні в них мала бути контрольна з історії, розбір п’єси на літературі й фізика, яку вона терпіти не могла. Але на все це накладався той неспокій, що сидів десь глибоко — як перед бурею.
І ще той півмісяць… на серветці. Він точно там був.