6 (2)

Тифлінг повільно кліпнув кілька разів, потім схилив голову у поклоні.

– Як накажете, володарю, – прошепотів він. – Все буде підготовано.

– Ти підготуєш віз з місцями для чотирьох пасажирів, і навантажиш його приємним товаром. Зерно згодиться. Нічого смердючого чи огидного. Ти вирушиш прямо до столиці і продаватимеш свій товар лише там. Щойно ми зійдемо з твого воза, ти забудеш про нас і ніколи в житті не пригадуватимеш ані нашого ймення, ані нашої зовнішності.

Він мав би обуритися, спитати про ціну абощо, але натомість вклонився ще нижче, а коли випростався, я побачила абсолютно порожні очі.

За своє життя я бачила багато різної магії, зокрема ментальної, і дуже потужної також. Але щоб хтось так легко пролізав у чужу свідомість і хазяйнував там, не знаючи ані міри, ані обмежень? Ні. Подібного на моєму досвіді ще не траплялися.

– Щось не так? – вигнув брови Ян, перехоплюючи мій погляд. – Здається, ти не рада, що я допоміг вирішити проблему, відьмо.

– Цікавий метод вирішення, – я підійшла до нього ближче. – І у мене є ймення. Ти можеш використовувати його, якщо вже цей чоловік не ладен його запам’ятати, хіба ні?

– Можу, але не хочу, – легко знизав він плечима.

– Як цікаво. Я ніколи не бачила такого ментального впливу. Наскільки він сильний? Чи це працює лише з простаками?

Ян байдуже похитав головою.

– Я не випробовував меж моєї магії, але не сумнівався, що тобі не вдасться домовитися з цим селюком тихо та чисто. Імператор часто говорить нам з Адамом: кожен хоче відчути себе королем, і йде до того почуття, тому використовує свою владу, коли має її. Якщо ти при силі і можеш наступити комусь на горло, вибиваючи потрібне тобі благо, варто сподіватися на добровільну згоду. Однак, якщо приходиш з проханням, не маючи права на наказ, радше за все, побачиш, як співрозмовник намагається звеличитися. І чим ницішим він є, тим більшої висоти для себе шукатиме зрештою.

Можливо, Людвіг і правий. Я згадала тифлінга, що колись став причиною мого падіння, пережитого мною болю, і мимоволі здригнулась. Він теж прагнув до влади.

– Ти називаєш Людвіга імператором? – спитала я впівголоса, вирішивши проігнорувати зміст Янових слів. – Це дивно.

– Чому?

– Бо Адам величає його батьком.

– Один титул не заміняє іншого, – розвів руками Ян. – Я вважаю, що імператорство вище за батьківство, і кличу його так, як можу виразити всю глибину своєї поваги.

Я не могла позбутись від відчуття, що він зараз нахабно брехав, і насправді ніякої поваги там не було і близько, але проковтнула коментар. Не хотілось нариватися.

– Чому ти пішов за мною? Я ж сказала, що вирішу все самостійно. І я б знайшла спосіб натиснути на цього селюка.

– Нащо?

– Тобто – нащо? – уточнила я, відчуваючи, як він продовжує тиснути на мене своєю силою.

– Нащо шукати спосіб, якщо є ключ, якщо підійде до будь-якого замка? Я лиш скористався тим, що маю, і досягнув безумовного успіху. Варто брати з мене приклад, а не намагатися сперечатись. Чом би не обирати завжди те, в чому сама маєш силу, нащо слідувати складнішим шляхом?

– Тому що найпростіший не завжди моральний, – зазначила я. – Не завжди правильний. Це потужна магія, і, наскільки мені відомо, вона повинна доволі сильно вдарити по селянинові. Я вже мовчу про гроші, які він через нас все-таки втратить.

– Не думаю, що варто дуже сильно його жаліти, – байдуже знизав плечима Ян. – Я дав йому шанс погодитись добровільно.

Дав шанс… Це звучало дуже зухвало. Я проковтнула бажання вказати на це, нагадати Янові про те, що він намарне вважає себе рівним до бога, що комусь роздає шанси, карає і милує.

– Адам також використовує свою магію?

– У нього інакша сила, тому брат повинен бути обережнішим, – відказав хлопець. – Тож відповідь «ні», він не послуговується магією настільки відверто, як я, і взагалі, радше намагатиметься уникати її застосування.

– Це Людвіг навчив тебе так чарувати?

– Ні.

– А він…

– Ти задаєш багато питань, відьмо, – зітхнув Ян. Він деякий час мовчав, чекаючи на моє обурення, а тоді спіймав за лікоть і нахилився впритул до мене. – І ще одне. Я забув сказати. Ти не повинна розповідати імператорові про те, що я послуговуюсь своєю силою.

Я хотіла заперечити і відповісти, що не варто приховувати від нього щось настільки важливе – а це явно мало значення, якщо вже Ян просив не згадувати, – але не змогла зронити жодного слова.

Він вплинув своїм даром і на мене.