Глава 8. Сповідь вбивці. Частина друга.

Друзі були шоковані таким поворотом подій, тим часом чоловік продовжував
- Відповім ще на одне запитання – мотив? Моїм лікарем був батько Єви, він постійно призначав мені найсильніші препарати, після яких я просто жити не хотів. Я просив, я благав відпустити мене, але він ніби ігнорував мене, ніби мене не існує! Іноді мене били струмом, але я терпів. Чекав, аби одного разу помститися. Ще під час навчання, бувало так, що мене довгий час не було в університеті, для всіх це була чергова академічна відпустка, тоді я думав, що всі вже давно про все здогадались, але лишень одиниці знали правду.
- Помста - це страва, яка подається холодною, але раніше я про це і не думав, - продовжував ділитись думками Валерій, - Кілька місяців тому, в мене закінчились призначені пігулки і голоси повернулись. Лікарі казали, що якщо приймати ліки - будеш відчувати себе дуже добре і все буде нормально, але по справжньому добре я почав відчувати себе коли припинів приймати ці дурні пігулки! Уявіть мій справжній подив, коли я з'ясував, що Стасік Котів та Євочка Берегова живі здорові та й на додачу ще й спільну справу розслідують! Як дізнався?Запитаєте ви, ви детективі ви і спробуйте дізнатись як, відповім я.
Чоловік голосно засміявся.
- Стасік, пам'ятаєш, що трапилось з тиждень тому?
- Так це був ти!, - здивувався Котів, - Більше тижня тому я був в гостях у Єви, а за кілька днів мені зателефонував невідомий та сказав:
- Доброго дня, мене звати Олександр, я підозрюю, що на мене готується замовне вбивство, мені терміново потрібна Ваша допомога, чи можемо ми зустіртись?
- Чоловік призначив мені зустріч у лісі, що розташовується неподалік заїзду у місто. Саме сюди Єва підвезла мене своєю машиною. Звісно, що я не повідомляв їй ніяких подробиць про цю справу. Я прочекав біля години на призначеному місті. Спочатку я припустив, що помилився і блукав лісом та стежинами, що біля лісової зони, але чоловіка я так і не знайшов.
- Але ж це спрацювало, - хмикнув Володимир - Валерій, - Та й на додачу Вас бачили свідки у цей день, а це важливо...
- Важливо, аби потім шантажувати нас?, - розізлилась Єва
- Важливо, аби підставити Стасіка у твоєму вбивстві, - моторошно прошепотів вбивця та подивився на Котіва, - Отримав пакуночок? Якби ти тільки бачив оченята своєїй матері. Вона була переклякана як кошеня. А вже невдозві після смерті Євочки, мала прибути ще одна посилочка у якій було би і знаряддя вбивства. А далі у поліцейський відділок одного вечора чи ранку надійшло би анонімне повідомлення:
- Я знаю хто вбив Єву Берегову, це її колишній одногрупник Стас Котів, він сам мені про це розповів. На пам'ять про подружку він залишив собі пасмо закривавленого волосся та знарряда вбивста - пістолет.
- Наступним кроком була підготовка несправжніх фото, нібито з місця злочину. Треба визнати я багато часу провів за комп'ютером, доводячи картину вбивства до ідеалу. Далі справа техніки, я зателефонував Єві та виманив її у це місто. Єва мала заселитись у єдиному у місті готелі, де її і мала спіткати смерть. Звісно, можна було би зробити це у Києві, але тоді причетність Котіва була би не те, що неочевидна, а сто відсотків бездоказова. Єва не бачила та не могла доздвонитись до друга, та й взагалі рахувала його мертвим, тож було очевидним де вона залишиться на ночівлю.
 Дізнатися номер, у якому оселилася дівчина не складало труднощів. Я розіграв сцену для портьє, сказав нібито з дружиною посварилися, а вона втекла переночувати до готелю, а я бовдур, усвідомивши свою провину, кинувся за коханою вимолювати вибачення!, - чоловік засміявся, -  Бабуся розчулилась і сказала: у восьмому номері твоя кохана.
- Як ви проникли у зачинений готель? - Запитав Стас
- Без проблем, - спокійно відповів Вадим, - Двері були відчинені, напевно, сліпа бабця забула зачинити двері готелю на ніч і як на вдачу портьє не було на робочу місці. Передбачаючи наступне питання відповім - у восьмий номер потрапив допомогою відмички, до речі жінка справді на Єву схожа була. Зробив свою справу і покинув готель.
- Як Ви дізналися, що це не була Єва? - поцікавився Микита.
- Наступного ранку, я вирішив прибрати можливого небажаного свідка - Оксану Варламівну. Вона старенька, але ж не дурна.  Коли позбавився жіночки, побачив у журналі, що у восьмому номер проживала... Наталія Сименонко, а наша Євочка проживала у номері по сусідству, але остання неначе розчинилась у повітрі.  А далі  вийшов репортаж, у якому подруга портьє засвітилася. Я знав обох подруг ще за часів, коли подружки на місцевому ринку торгували, але я ще маленький тоді був, але і жіночки мене знали. Прийшов до подруги Варламівни, представився поліцейським, почав розпитувати, на випадок якщо подруга їй щось розбалакала, а бабуся й каже мені:
- До мене тільки но приходила ваша співробітниця - Єва!
- Так я тільки переконався, що Єва жива та ще й розслідування розпочала. Валентина Петрівна мене впізнала, тож довелося і її прибрати! Раптом портьє встигла щось розбазікати подрузі?
- Навіщо було вбивати Еллу Берегову?, - поцікавився молодший слідчий
Чоловік хмикнув
- Все одно вона була у списку. Раніше чи пізніше це все одно сталось би. Все, що мене бентежило так це забрати у ненависного мені лікаря все, що йому було дорогим. Далі я планував розпочати пошуки Євочки, а потім поїхати світ за очі - за кордон. А через деякий час Андрій Михайлович отримав би відео у якому я розповів йому все те, що й розповів вам. Нехай з цим спробував би жити далі, знаючи, що всі лиха сталися через нього.

Покинувши кабінет поліцейського компанія ще довго не могла прийти до тями. Бесіда з психопатом залишила тяжке враження.
- Ви звернули увагу на те, що Валерій усіма способами намагався виправдати свої дії? - Запитав Микита, - Людей із психічними розладами вже давно не б'ють струмом, ця практика залишилася у далекому неосяжному минулому.
– Він просто шукав виправдання у наших очах, бажав постати жертвою жахливих та злих лікарів, – відповів Антон, – У чоловіка яскраво виражені риси психопата. В університеті ми вивчали поведінку таких людей. Буває так, що психопатів плутають з нарцисами. Наш професор пояснював: Психопата можна вирахувати завдяки темній тріаді, вершникам, які супроводжують ознаки психопатії - це нарцисизм, який визначається високим ступнем любові до себе і зневагу до почуттів інших, макіавеллізм, тобто, коли людина маніпулює та експлуатує інших у своїх цілях і асоціальна поведінка, яка включає в себе егоїзм, імпульсивність, безсердечність та нещадність. Можна сказати, що Валерій Гар'яненко – це справжнє втілення Темної Тріади.