Глава 6.

Коли Берегова повернулася до поліцейських, чоловіки щось бурхливо обговорювали.
- Дізналася щось нове? - поцікавився айтішник
- В принципі ні, - відповіла  Єва, - Старенька свято впевнена, що це привид вбив її подругу.
- Примари не стріляють з пістолета, - зауважив Антон.
- А ось люди - так, - кивнула Єва, - Ще я дізналася, що раніше цим готелем керував чоловік на ім'я Анатолій Васильович. В нього був син, який загинув внаслідок ДТП, а через певний час помер і його батько.
- Потрібно покопирсатися у їх справах,  можливо там знайдемо щось цікавеньке, але на це час потрібен, - сказав айтішник.
- Цікава справа, - зітхнув Микита, - Усі ниточки, здавалося ведуть до портьє - Оксани Варламівни, але стареньку саму вбивають. Що ж, попереду на нас чекає багато роботи.
 Наступного ранку Єву розбудив телефонний дзвінок. Телефонував батько дівчини Андрій Михайлович.
- Євочко...твоєї матері більше немає...
Кількома годинами раніше, матір детектива - Елла Берегова вийшла з будинку та попрямувала до роботи, але до місце призначення жінка так і не прийшла. Жінка зазнала нападу невідомого чоловіка. Декілька днів ніхто не наважувався торбувати детектива, а Стас Котів взяв усі турботи на себе. Після поховання дівчина дізналась, що на момент нападу на її матір поруч проїзджала машина поліцейських і вони помітили зловмиснка. Почалась погоня. Врешті решт чоловіка було затримано, але зізнання злочинця шокувало поліцейських, адже він вчинив набагато більше злочинів, ніж вони підозрювали, а оскільки більшість злочинів було вчинено у іншому місті - злочинця доправили саме туди. Єва та Стас вирішили не гаяти часу та вирушили у дорогу. 

Наступного дня по-місцевому телебаченню вийшов телевізійний сюжет новин. «На жаль, ми виходимо до етеру з жахливого приводу! Спочатку у готелі «Дніпро» здійснено напад на жінку, а далі вбивають керуючу готелю Оксану Варламівну та її близьку подругу Валентину Петрівну! Що ж коїться у нашому містечку? Невже наше маленьке містечко перетворюється на Чикаго? І врешті решт хто вчиняє всі ці злочини? На ці питання ми шукатимемо відповіді у подальших випусках! Не перемикайтеся! З вами була Оксана Бочкаренко!»
– Валентина Петрівна мертва, – підтвердив молодший поліцейський
- Бідолашна жіночка, - жахнулася Єва, - Коли її вбили?
- Чотири дні тому, ближче до вечора,- сказав Микита. - Але новина про злочин надійшла до поліцейського відділку пізніше, стареньку знайшли не одразу. Засновуючись на зачіпках та підказках можу припустити, що хтось убив стареньку після візиту Єви.
Айтішнік Антон теж вирішив поділітись новинами
 - Я вирішив ознайомитися з біографією батька Єви, а заодно пошукав інформацію про Анатолія Васильовича, померлого директора готелю «Дніпро». Син директора насправді ніколи не помирав, а натомість вирушив навчатися до Києва у віці вісімнадцяти років. Жодна машина хлопця не збивала, тож те, що розповіла нам старенька – це лишень міські легенди. Але жодних згадок про подальшу долю парубка ніде немає. Складається враження наче його просто не існує. Далі. Анатолія Васильовича ніхто не вбивав, не дивлячись на свій, відносно молодий вік, а на той час чоловікові було близько п'ятдесяти років, у чоловіка просто трапився інфаркт.
- Тоді за що вбили стареньку? – поцікавилася Єва. – Як злочинець знайшов стареньку мені зрозуміло -  вона давала інтерв'ю місцевому телеканалу і зловмисник так само як і ми міг з легкістю вираховувати місце проживання бабусі.
- Я думаю, що вона володіла певною інформацією, важливою для злочинця, - долучився до обговорення Антон.
- Слухайте далі, - продовжив хлопчиць - Я перевірив біографію батька Єви, але нічого такого, за що могли би помститися чоловікові, я не знайшов, можливо якщо пошукати ще, можна знайти ще більше інформації, але знову ж таки - потрібен час.
  У цей момент у Котіва задзвонив телефон, вислухавши голос у телефонній слухавці чоловік коротко сказав:
- В цьому більше немає потреби. Він все розповів.