Глава 3.

За годину дівчина сиділа у салоні таксі. З кожним метром до наближення місця призначення дівчині ставало все страшніше. Її заспокоював лишень той факт, що дівчина прихопила із собою  пістолет.
Коли таксі зникло у нічній пітьмі, на кілька хвилин дівчина опинилася у повній темряві. Ще за кілька хвилин в очі дівчини вдарив стовп яскравого світла. Від несподіванки дівчина випустила з рук пістолет з маленьким ліхтариком.
  - Хто тут? У мене зброя, я буду стріляти! - перелякано крикнула Єва, намагаючись розглянути людину, що ховається за стовпом світла.
- А кого ти чекала тут побачити? - відповів знайомий голос
- Сама не знаю, - чесно відповіла дівчина
- Так ти тепер найкращих друзів зустрічаєш? Зі зброєю в руках? - Голос засміявся. 
Цей голос був добре знайомий дівчині – це був Стас! Дівчина підбігла до хлопця та обійняла його.
- Я думала ти мертвий!  Нічого не розумію
- Мертвий? – здивовано запитав Котів, - А я думав, що мертва ти! Ти підстриглася та перефарбувалася! Тобі дуже личить!
–  Мертва? Я нічого вже не розумію! – розгубилась дівчина. – Краще розповім тобі все з самого початку. Вчора вранці мені зателефонував невідомий  і сказав: «Я все знаю! Ти вбила Стаса Котіва!». Потім мені описали обставини вбивства і відправили самознищуване фото, але я встигла його сфотографувати на запасний телефон. Намагалася тобі додзвонитися, але ти слухавку не брав.
Дівчина показала другу отримане фото.
- Моторошно дивитися на себе мертвого, - констатував хлопець, - Маю визнати фото дуже правдоподібне! Виходить, що це високоякісний фотошоп. Я би і сам повірив. Що було далі?
- Далі, - продовжувала дівчина, - Той, хто дзвонив, запропонував два варіанти розвитку подій. Перший – він дзвонить у поліцію і здає мене, хоча, на той час поліція вже могла вийти на мій слід. І другий - я виконую його вказівки, і він розповідає мені про те, хто і як убив тебе!
- Зачекай, зачекай - зупинив розповідь дівчини старший слідчий, - Допустимо я мертвий. Як би правоохоронці вийшли на тебе якби ти була вбивцею?
- Той, хто дзвонив, повідомив: біля трупа твого друга знайдено візитівку з твоїм ім'ям і контактами, доповнює картину шматок білявого волосся. А наскільки я знаю ти блондинка!, - переповіла Єва
– Тепер зрозуміло чому ти змінила колір волосся та зачіску, – міркував слідчий
- Я повірила невідомому і обрала другий варіант. Першою вказівкою було приїхати до міста, де ми з тобою, Стасе, провели  перше сумісне розслідування. Загалом, я і сюди приїхала, бо думала, що це друга вказівка. Як ти дізнався, що я в місті?
- Мама подзвонила, сказала приходила якась дівчина, блондинка, представилася Оксаною, що повернулася з Польщі, яка ну дуже хотіла поспілкуватися зі мною. Але є нюанс. У моєму колі спілкування ніяких Оксан з роду не було, мама запідозрила недобре і зв'язалася зі мною за секретним номером, описала мені зовнішність і я одразу зрозумів, хто мене шукав.
Тепер настала черга Єви ставити запитання
- Але навіщо така конспірація? Що відбувається? Якщо ти живий, навіщо тоді мені дзвонили і переконали приїхати в це місто?
- Справа в тому, що вчора я отримав телефонний дзвінок
- «Я знаю, що це ти вбив Єву Берегову. В мене навіть є докази і дуже скоро ти їх отримаєш», - промовив незнайомий голос
Далі чоловік отримав самознищуване фото, на якому було зображена  Єви. Фото здавалось дуже правдоподібним.
Поліцейський показав дівчині фото
- Дуже схоже на мене, - погодилась Єва, - Але я жива!
- Як ти бачиш я теж, - сказав Котів, - Анонім запропонував мені зіграти у гру, пообіцявши згодом розкрити більше деталей, а далі так само наказав чекати на його вказівки, але тут на сцені з’являється сама…Єва Берегова, жива, здорова, чорноброва. 
- Якщо ти зрозумів, що я жива, до чого тоді така секретність? Навіщо було призначати мені зустріч темної ночі та ще й за містом? Чому ти просто не зателефонував мені?, - запитала Єва
- Відбувається щось дивне, не добре, - коротко відповів поліцейський і додав, - Через кілька годин після цього дзвінка до нас додому приходив дивний чоловік, матері здалося, начебто він навмисно ховав обличчя за високим коміром пальто.
- Доброго дня. Це кватира сім’ї Котів?, - поцікавився невідомий
- Так, а що вам треба?, - запитала матір Станіслава
- Доставка пошти «Гепард». На ім’я Станіслава Котіва  надійшла посилка, будете отримувати?, - поцікавився невідомий
- Стаса немає вдома, - відповіла жінка.
- Підкажіть будь ласка де можна його знайти, я маю особисто передати посилку, - стояв на своєму кур’єр 
Бажаючи якнайшвидше позбутися настирливого кур'єра жінка запропонувала
 - Ви знаєте, його зараз немає у місті, давайте посилку мені, я передам йому  особисто.
Перше що впало в око так це те, що на посилці не було фірмової етикетки пошти «Гепард», яку зазвичай приклеюють при відправці пакунку. Зазвичай на таких етикетках надруковано: штрих – код та номер відправлення, ім’я, фамілія, номер телефону та адреса отримувача. Сама коробка, яку жінка отримала від кур’єра дуже відрізнялась від фірмової коробки поштової фірми. Це здалось жінці дивним. Працівники фірми запевняли, що поштових відправлень ні на ім’я Станіслава Котіва, ні на ім’я інших членів родини не було і що фірма жодним чином не причетна до кур’єрської доставки, яку отримала жінка. Валерія Олегівна, не стала ризикувати і відкривати підозрілу посилку та вирішила дочекатись сина.
Коробка, яку передав кур’єр була на диво легкою. Наче в ній нічого не було. Вміст посилки жахав: всередині було закривавлене пасмо білявого волосся. 
Єва здригнулась
 - Яких жах! Але я не розумію, кому і навіщо потрібно це?
 - Я припускаю, що той, хто телефонував нам обом та кур'єр - це одна й та ж сама людина, - поділився припущенням Котів, - Але хто він і яка його мета - ще належить з’ясувати. Наразі все, що я можу сказати – відбувається щось дуже недобре. Я це нутром відчуваю. Саме з цієї причини така конспірація. До речі я намагався додзвонитись до тебе, але ти на підіймала слухавку. Що ще я мав подумати? 
- Це не правда, - заперечила дівчина, - Мені не надходили твої дзвінки. Їх попросту не було. 
- Але ж ти отримала моє повідомлення, інакше тебе тут не було, - справедливо сказав Котів, - Хоча це повідомлення я надіслав тобі з іншого номеру…
Чоловік дістав із карману телефон і набрав номер детектива. Телефон Берегової мовчав.
- Ще одна дивина, - бормотала Єва, - Але як це може бути? 
- Здається, хтось дуже не хотів, щоб ми вийшли на контакт, - поділився припущенням поліцейський, - Є така спеціальна програма, називається «Блокатор», в якій можна заблокувати дзвінок від одного абонента до іншого. Саме тому ні я, ні ти не змогли додзвонитись один одному.
- Тепер я остаточно не розумію, що відбувається, - розгублено бормотала детектива, - Якщо цей невідомий знає, що ми обидва живі. Тоді навіщо він відправляв тобі закривавлене пасмо волосся? Навіщо наказав мені їхати сюди?
- Мене бентежить той факт, що наш невідомий наказав тобі приїхати, - поділився своїми роздумами поліцейський, - Чому? Навіщо? 
- Що ж нам тепер робити?, - розгублено запитала Єва
- Давай помислимо про це завтра, за сьогоднішній день занадто багато інформації та потрясінь, треба відпочити і подумати, що робити далі,  - сказав Котів, - Сідай в машину, я підвезу тебе до готелю.