Глава 2.

Наступного дня детектив не придумала нічого кращого, ніж поговорити з батьками Котіва. Детектив знала, що старший слідчий жив не далеко від готелю. Дорога не зайняла багато часу.
- Вітаю. Ви хто? - Запитала жінка, яка відчинила детективу двері, - Ваше обличчя здається мені знайомим.
- Я Оксана, знайома Вашого сина, була на заробітках у Польщі, - збрехала Єва, - Ось нещодавно додому повернулась, думала зі Стасом зустрітися, а він слухавку телефону не підіймає, на мої повідомлення не відповідає. Наші спільні друзі теж давно Стаса не бачили, ніхто не знає, де він і що з ним. Ось я й подумала, раптом з ним щось трапилося?
- Мила дівчино, річ у тому, що мій син зник! Ще на початку квітня поїхав до Києва, зателефонував мені тиждень тому та повідомив, що виїжджає додому, увечері чекайте! Його мала колега по роботі і за сумісництвом подруга Єва підвезти, але син зник! Телефон сина поза мережею, телефонного номеру цієї дівчини я не знаю, начебто вона у Києві проживає.
- Ви зверталися до поліції? - запитала Єва
- Зверталася, мені поставили декілька питань та відпустили. Це кілька днів тому було, опитали всіх друзів Станіслава, Ви теж сходіть до поліції, можливо, Ваші відомості допоможуть слідству!
- Обов'язково! - Збрехала дівчина і покинула квартиру приятеля.
Опинившись на вулиці, дівчина почала подумки вести бесіду сама з собою.
- Що сталося зі Станіславом? Він все ж таки зник чи загинув? Але якщо людина, яка дзвонила мені вчора знає про смерть Стаса, тоді чому поліція не має такої інформації? Або ж має, але замовчує? Можливо, це таємниця слідства. Чому невідомий  вирішив, що я вбила Станіслава? Ні, він просто був упевнений у цьому! На підтвердження його слів він надіслав мені фото мертвого Котіва і повідомив, що на місці злочину було виявлено мою візитівку та шматок білого волосся. Докази непрямі. Невідомо що стало знаряддям вбивства, до речі…на фото його не було! Якби поліція підозрювала мене у скоєнні вбивства – вони неодмінно зв'язалися зі мною з метою допиту чи приватної розмови принаймні. Найголовніше – я не вбивала Стаса і я це точно знаю! Потрібно шукати зачіпки.
Дівчина спробувала відновити події тижневої давнини. Ось машина в'їжджає до міста, Котів просить зупинитись біля парку, пославшись на важливу зустріч. Друзі ще кілька хвилин базікають про дрібниці життя і прощаються. Єва повертається до Києва.
Зробивши коротку паузу, дівчина знову поринула у роздуми.
- Так, подумки повертаємося до Києва. Стас повідомив, що у нього з'явилася важлива справа і йому терміново необхідно повертатися. Це був ранок і я довезла його до місця призначення, а сама вирушила додому. Подробиць я не знаю, друг повідомив, що не може поки що розповісти мені всього, але після, обов’язково це зробить.
 Необхідно з’ясувати, що все ж таки сталось. Контактів його колег я не маю. Та й відомості незнайомій особі, нехай навіть приватному детективу ніхто не надасть, до того ж я потенційна підозрювана!
Єва вирішила повернутися до готелю та дочекатися наступних вказівок від невідомої їй особи. Дорога у готель пролягала вже знайомими для дівчини вулицями. Люди неквапливо прогулювались зі своїми домашніми улюбленцями, матусі гуляли з дітьми, машини неквапливо курсували дорогами невеликого містечка. Така некваплива та невимушена атмосфера маленького міста дуже відрізнялася від вічно галасливого та метушливого Києва.
Раптом, детектив побачила вивіску перукарні – «Салон краси Нефертіті. Стрижки, укладки, фарбування волосся недорого». Ідея виникла миттєво. Дівчина попрямувала до будівлі.
У салоні панувала така ж сама атмосфера, як і на вулиці. Майстер сумувала біля вікна. Мабуть, послуги жінки не користувалися популярністю.
- Доброго дня, до Вас можна? - ввічливо поцікавилася дівчина
Майстер підскочила і на радощах затараторила.
- Добридень! Звичайно! Що бажаєте: стрижку, фарбування? Все зроблю за найвищим рівнем! Можу підстригти Вас під каре, зараз це писк моди!
- А давайте! – погодилася Єва
Через три години із салону вийшла коротко стрижена брюнетка. Від колишньої блондинки не залишилося ні сліду, як і від довгого волосся дівчини.
Старенька на рецепції не визнала в особі Єви постоялиці, дівчині довелося пред'являти паспорт.
- Ну треба ж! - Захоплювалася старенька, - Немов дві різні людини! А ви знаєте, Вам з такою зачіскою навіть краще! Хоча, не варто обрізати волосся так радикально! Адже недаремно кажуть: Коса – дівоча краса!
На місто впали перші сутінки. Повечерявши в кафе навпроти готелю, дівчина вирушила у свій готельний номер в очкуванні нових вказівок. Приблизно о двадцять другій нуль три дівчина отримала смс повідомлення з незнайомого номера: «Зустрінемось через годину біля покинутої водоносної станції». Дівчині стало не по собі, адже це місце знаходиться досить далеко від міста. Їхати опівночі у безлюдне місце небезпечно. По тілу дівчини пробігли крижані мурашки. Єва вирішила зателефонувати за номером, з якого щойно надіслали повідомлення. "Абонент не існує або тимчасово не обслуговується", - відповів жіночий голос.