Глава 1.

Дівчина підняла слухавку телефону.
- Я знаю, що це ти вбила Станіслава Котіва, - промовив незнайомий голос
- Це жарт? - запитала Єва, - Перше квітня вже давно минуло.
- Ти погана акторка, - сказав чоловічий голос, - Після того, як Стас поїхав додому... живим його більше не бачили, а його тіло знайшли на дорозі поблизу лісу.
- Коли це сталося? - з тривогою запитала Єва.
- Це ти мене питаєш? Це ж ти вбивця, - засміявся голос, - Давай порахуємо докази разом. По - перше ти білявка, по - друге це саме ти мала привезти Стаса машиною додому. Стасік вдома так і не з'явився, а ти свою машинку на тех сервіс віддала. Дивний збіг, правда? Напевно сліди вбивства приховувала?
Єва поклала слухавку і відчайдушно намагалась додзвонитись Стасу, але чоловік не відповідав. Невідомий казав правду: Єва і справді відвезла друга додому, а потім віддала машину на обслуговування у технічний сервіс.
У детектива знову задзвонив телефон
- Що? Твій коханець не відповідає? - Засміявся невідомий, - Мерці ще не навчилися цього робити. Зараз я дещо тобі покажу, можливо це зможе освіжити твою пам'ять. 
За кілька секунд Єва отримала самознищуване фото. До того як зображення самознищчилось, дівчина встигла сфотографувати фото на інший пристрій.
Вміст фотографії налякав Єву: на асфальті в позі ембріона у власній калюжі крові лежав чоловік, біля тіла чоловіка лежало пасмо білявого волосся, поруч лежала візитівка детективного агенства Єви, але найголовніше це особа чоловіка – це був Стас Котів. Дівчині стало не по собі. Із очей дівчини стрімко линули сльози.
Знову пролунав телефонний дзвінок
- Ну що, згадала? - Запитав чоловік, - Впізнала свою роботу?
- Що Вам від мене потрібно? - Тільки і змогла сказати детектив, - Навіщо Ви мені зателефонували?
- Мені подобається твій підхід, - похвалив дівчину «голос», - У тебе є два варіанти - Перший. Я здаю тебе в поліцію, хоча... якщо працівники поліції складуть один плюс один, вони і самі скоро тебе знайдуть, але це було би дуже нудно, - протягнув чоловік, - Другий - ти виконуєш мої вказівки і я повідомляю тобі більше деталей. Обирай. Тут і зараз. 
- Що мені потрібно робити? – одразу перейшла до справи дівчина
- Розумниця! Я в тобі не помилився! - Зрадів «голос», -  Ти маєш вирушити до того міста, в якому ти і твій друг вперше провели спільне розслідування. Здогадалася, про що я? Рушай туди, а завтра я з тобою зв'яжусь! Ну все, чао крихітко!
«Голос» завершив виклик. Детектив спробувала зателефонувати невідомому, але виявила, що номер з якого здійснювали дзвінок – зник із журналу дзвінків. Його не було у списку вхідних дзвінків, смс повідомлення, в якому було фото Стаса теж зникло.
Єва вирішила не гаяти часу і одразу вирушити до призначеного міста. У дорогу дівчина взяла лише найнеобхідніші речі: гаманець із кредитною карткою та готівкою, документи та запасний комплект одягу. Усі свої речі дівчина з легкістю помістила у невелику сумочку. Отримане фото дівчина завбачливо перемістила на свій мобільний телефон. 
До призначеного міста детектив приїхала понад вечір, на вулиці міста плавно опускалися перші сутінки. У невеликому містечку був лише один готель «Дніпро», в якому Єва зупинялася минулого разу. У готелі за цей час нічого не змінилося. На рецепції сиділа та сама жіночка похилого віку. Побачивши потенційну клієнтку вона помітно зраділа:
- Добрий вечір, чим можу допомогти?
- Мені потрібен одномісний номер, - відповіла Єва.
- На скільки ночей? - Запитала господарка готелю
Єва й сама не знала відповіді на це питання, але відповіла:
- На чотири
- Чудовий вибір! - похвалила дівчину старенька, - Вартість однієї ночі триста чотирнадцять гривень сімдесят п'ять копійок, за чотири ночі з Вас тисяча двісті п'ятдесят дев'ять гривень! Сніданок у вартість не включено! Сьомий номер на другому поверсі Вас влаштує?
- Добре, - кивнула Єва. 
Опинившись у номері дівчина майже одразу заснула.