Глава 1.

Дівчина підняла слухавку телефону.
- Я знаю, що це ти вбила Станіслава Котіва, - промовив незнайомий голос
- Це чийсь жарт? - запитала Єва, - Перше квітня вже давно минуло.
- Ти погана акторка, - сказав голос на тому кінці дроту. - Але при цьому гарний детектив. Після того, як Стас поїхав додому, живим чоловік не повернувся, його знайшли мертвим при в'їзді у місто.
- Коли це сталося? - з тривогою запитала Єва.
- Це ти мене питаєш? Це ж ти вбивця, - з’єхидничав голос, - Наскільки мені відомо, ти блондинка! А ще мені відомо, що це ти мала привезти Станіслава своєю машиною додому, але вдома чоловік так і не з'явився, а свою машинку ти в ремонт віддала! Дивний збіг, правда? Напевно ти сліди вбивства приховувала, га?
Єва поклала слухавку і відчайдушно намагалась додзвонитись Стасові. Але чоловік не відповів ні на перший дзвінок, ані в наступні рази. Невідомий казав правду: Єва і справді відвозила свого друга додому, а потім віддала машину на обслуговування у технічний сервіс.
У детектива знову задзвонив телефон
- Що? Твій коханець не бере слухавку? - Знову з’єхидничав голос, - Мерці ще не навчилися цього робити. Зараз я дещо покажу тобі, нумо освіжимо твою пам'ять. 
Через лічені секунди Єва отримала самознищуване фото. Перед тим, як зображення зникло, дівчина встигла сфотографувати фото на інший пристрій.
Вміст фотографії жахав. На асфальті в позі ембріона лежав чоловік, навколо нього розтікались калюжі крові, біля тіла чоловіка лежав невеликий шмат білого волосся, поруч лежала візитівка, але що було на ній написано детектив не розгледіла. Але найголовніше це особа чоловіка – убитим справді був Стас Котів. Дівчину скував крижаний холод жаху. Щосили детектив намагалася не панікувати.
Знову пролунав телефонний дзвінок
- Ну що, освіжив тобі пам'ять? - Запитав невідомий Єві голос, - Впізнала свою роботу?
- Що вам від мене потрібно? - Тільки і змогла запитати детектив, - Навіщо Ви мені подзвонили?
- Мені подобається твій підхід, - похвалив дівчину «голос», - У тебе є два варіанти - Перший. Я здаю тебе в поліцію, хоча якщо працівники поліції складуть один плюс один, вони і самі скоро тебе знайдуть, але це було би дуже нудно. Другий - ти виконуєш мої вказівки і я повідомлю тобі більше деталей. Обирай. Тут і зараз.
- Що мені потрібно робити? – одразу перейшла до справи дівчина
- Розумниця! Я в тобі не помилився! - Зрадів «голос», -  Ти маєш вирушити до того міста, в якому ти і твій друг вперше провели спільне розслідування. Здогадалася, про що я? Ось і славно! Рушай туди, а завтра я з тобою зв'яжусь! Ну все, чао крихітко!
«Голос» завершив виклик. Детектив спробувала перетелефонувати, але виявила, що номер з якого здійснювали дзвінок – зник. Його не було у списку вхідних дзвінків, смс повідомлення, в якому було фото Стаса теж зникло.
Єва вирішила не гаяти часу і почала збори. Дівчина взяла лише найнеобхідніші речі: гаманець із кредитною карткою та готівкою, документи та запасний комплект одягу. Усі свої речі дівчина з легкістю помістила у свою невелику сумочку. Знімок убитого друга дівчина передбачливо перемістила на свій мобільний телефон. 
До призначеного міста детектив приїхала понад вечір, на вулиці міста плавно опускалася ніч. Запитань у який готель вирушити для ночівлі у дівчини не виникало. У невеликому містечку був лише один готель – «Дніпро», в якому Єва зупинялася минулого разу. У готелі за цей час нічого не змінилося. На рецепції сиділа та ж сама жіночка похилого віку. Побачивши потенційну клієнтку, жінка помітно зраділа:
- Добрий вечір, чим можу допомогти?
- Мені потрібен одномісний номер, - відповіла Єва.
- На скільки ночей? - Запитала господарка готелю
Єва й сама не знала відповіді на це питання, але відповіла:
- На чотири
- Чудовий вибір! - похвалила дівчину старенька, - Вартість однієї ночі триста чотирнадцять гривень сімдесят п'ять копійок, за чотири ночі з Вас тисяча двісті п'ятдесят дев'ять гривень! Сніданок у вартість не включено! Сьомий номер на другому поверсі Вас влаштує?
- Добре, - кивнула Єва. 
Опинившись у номері, дівчину майже одразу подолав сон, дорога видалася тяжкою.