День Х для Діани почався з того, що батьки вирішили обговорити з нею її майбутнє. Вранці вони увійшли до її кімнати: мама, тато ще й бабуся для підтримки. Вони «розгрупувались» так, що півколом оточили Діану, яка сиділа на своєму ліжкові і болісно розмірковувала про плани на день.
Невідомо, якої відповіді чекали батьки Діани, але явно не такої. У кімнаті Діани (просторій кімнаті з високими стелями і одним великим вікном з якого було видно сквер навпроти) встановилась тиша. Бабуся вийшла з кімнати.
Діанина мама мовчала, тато трохи прочистив горло і промовив:
-Ну ми хотіли як краще, хотіли хоча б одній дитині дати все.
- Що значить «все», - не довго думаючи відповіла Діана, - а брат хіба не попадає у поняття «все»? – Раптом Діана налякалась: вона не хотіла грубіянити батькам, тому рівнішим тоном, майже примирливо, вона продовжила.
-От у Олега є брат – Артем. Знаєте який він класний? Просто супер! Олега покинула Ніка, перед тим його покинула ще якась дівчина, я забула її ім’я. І він це легко пережив. Він грав у відеоігри із братом, потім вони дивились мультфільми… Дівчина може розлюбити, гроші можуть украсти, друзі можуть перестати бути друзями, а брат залишиться братом на все життя. Хоч би що трапилось, Олег може завжди сказати «у мене є брат».
- Ну ми не знали, що ти так до цього відносишся, що ти хочеш родича, - почав було тато. Тут вмішалась мама:
- після аварії…
-Мам, вибач, - урвала її Діана, - я хотіла трохи сказати і про аварію. Годі на мене дивитись, як на тяжкохвору через ту аварію. Я ж не попала під машину. Зосередьтесь на цьому. Я залишилась жива – це головне. Мама Олега, наприклад, теж попала в аварію, коли була вагітна Артемом. Чесно, це їх сімейна історія. Вони мені самі розповіли, як одного разу…
….Історія була така. Коли мама Олега була вагітна Артемом, на п’ятому місяці вагітності, на роботі у їхнього тата з’явилась нова співробітниця – дуже активна, досить симпатична, двічі розлучена дама. Їхній тато, як і мама лікар, але мама – лікар-травматолог, а тато – хірург. Мама працює у міській лікарні і тато там працює, просто на іншому поверсі. Ну і був період, що ця нова співробітниця дуже крутилась навколо Олегового тата і запрошувала його перейти працювати в приватну клініку, у якій і вона працювала на неповну зайнятість. Мовляв, досить безкоштовно надриватись на державній роботі, якщо можна заробляти. Пропозиція була цікава, оскільки додатковий заробіток був актуальним, але тільки тому. Щось їхнього тата стримувало від позитивної відповіді. І от одного сонячного літнього ранку, вся сім’я вийшла з дому: тато Олега йшов на роботу, а мама Олега з Олегом йшли купити нові купальники, щоб після обіду піти на басейн. І от, біля них загальмувала машина, за кермом сиділа татова активна співробітниця, яка запропонувала їх підвезти. Тато Олега сів на переднє сидіння поряд із співробітницею, яка відразу почала з ним про щось жваво розмовляти. Олег заскочив на заднє сидіння, а мама Олега також вже хотіла було сісти біля синочка. Одна її нога вже була в машині, як раптом машина рушила з місця. Мама Олега втратила опору, фактично тіло її ще було назовні, а не в машині. Мама Олега скрикнула, але її крик заглушив звук мотора і торохкотіння татової співробітниці. Олег схопив маму за руку і це їй дозволило не випасти із машини, яка стрімко набирала швидкість. Але в Олега, якому ще тоді не виповнилось навіть дев’ять років не було сили затягнути маму в салон автомобіля. Хлопчик відчував, як швидко рухається машина, а мамина рука повільно вислизає із його спітнілої ручки. В розпачі він сильно крикнув:
-Тату! – тато обернувся і коли усвідомив, що відбувається, примусив співробітницю загальмувати. Мама Олега так і не сіла в автомобіль. Коли машина зупинилась, мама Олега твердо стала на обидві ноги, забрала свого сина із машини і відразу попрямувала до лікаря, адже щойно пережитий стрес міг вплинути на дитину. Тато Олега, також вискочив із машини, наздогнав свою жінку. Вони так і не потрапили на басейн, тому що у мами Олега виявили загрозу викидня і поклали її до лікарні. Але і не посварились. Тато Олега повністю перестав спілкуватися із тою співробітницею і більше вона у їх житті не з’являлась. А у мами Олега все ж таки народився дуже здоровий і дуже гарний хлопчик – Артем. У якого немає жодного зіпсованого зуба. Ви собі це можете уявити? – переможно закінчила Діана.
- Ну, я тепер хоча б уявляю, чому Артем так любить свого брата –усміхнувся тато Діани - той врятував йому життя. Але, сонечко, ми тебе запитували про майбутнє, щоб оцінити, скільки знадобиться коштів на навчання. Це ж так недешево.