продовження

Олег трохи ще пограв на гітарі, а потім, ніби, отямився:

• Ти знаєш, бро, - ми з тобою ледь не провтикали Свят Вечір. Треба хоча б прибрати в кімнаті.

 Олег скомандував Артемові винести мусор, а сам заходився мити посуд.

Потім хлопці повечеряли пельменями, яких було багато (дякувати Діані). Після восьмої вечора дали світло. Артем занурився у світ відеоігор, а Олег  пішов у цілодобовий супермаркет, купив пиріг з вишнями, шоколадний рулет, два морозива, два великі йогурти, велику пачку пластівців, молоко і пакет гранатового соку. Завантажений покупками він повернувся додому.  Світло більше не вимикали, квартира їх прогрілась і хлопчики, граючи у відеоігри і смакуючи вишневим пирогом, непогано провели цей вечір.

***

***

Тим не менше, Артемові уночі наснився жахливий сон. Йому приснилось, що

темна чорна ворона залетіла до їхньої школи. Артем вирішив подивитись, що там і як,  погнався за нею, але ворона раптово кудись зникла. Тут тільки хлопчик зауважив, що школа порожня. У коридорі не було ні душі. Артем почав зазирати в класні приміщення, сподіваючись хоч когось побачити. І от, в кабінеті історії, він побачив Олега. Олег сидів за вчительським столом, а вчителька стояла між Олегом і входом, спиною до входу і лицем до Олега і дуже на нього сварилась. Прямо несамовито.

-Бро, я тут, - промовив Артем, намагаючись роздивитись обличчя брата, яке частково затуляла громіздка спина учительки.

Вчителька продовжувала несамовито кричати на Олега такими зворотами мови, що навіть Артем дивувався.

• Ти йдеш додому, чи як? – вже голосніше запитав Артем, болісно розмірковуючи про те, хто це така? Який предмет вона вчить? І чому Олег все це терпить? Він же ніби-то в універі. Нахер йому ця училка? Раптом жінка стрімко розвернулася до Артема і опинилася зовсім близько до нього:
• Геть звідси, шматок біоматеріалу.

«Біоложка, чи що?» – подумав Артем, дивлячись на її моторошну бородавку на внутрішній стороні нижньої губи.

Тим часом, вчителька почала несамовито сваритись вже на Артема і загинати такі лайки, що не сила було терпіти.

-Олежку, я тебе почекаю на вулиці, - швидко сказав Артем і кулею вискочив з класу.

За декілька секунд хлопчик опинився на шкільному подвір’ї.

Виявляється, на дворі вже звечоріло. Душу Артема наповнила тривога, хлопчик вирішив почекати Олега на лавочці і раптом побачив, як якісь люди в чорному, схожі на спецназівців, кільцем оточили школу і безшумно, немов зловісні тіні, беруть її штурмом. Із жахом Артем зрозумів, що спецназ тільки чекав моменту, щоб Артем вийшов із школи. Їхня ціль Олег. Відчай охопив душу Артема. Запізно він зрозумів, що треба було залишитись поряд з братом. Чомусь Артем був впевнений, що поки він був там, спецназ не мав права атакувати! Ну то й що, що та швабра матюкалась. З відчаю Артем закричав і прокинувся.

Тремтячими руками він намацав телефон і зателефонував мамі. Майже відразу він почув:

-Привіт синку, тобі що, не спиться? – голос мами був сумний.

-Та спиться просто мені наснився страшний сон.

-Невже? А про що?

-Про ворону, спершу вдень в реальності трапилась подія … - Артем коротенько переповів подію про батончик, - а потім наснився жах.

-Дуже дивно, - задумливо мовила мама – Дуже дивно, що тобі наснився жах, адже нас дещо погане сталось. Тому я сьогодні мало телефонувала. Я не хотіла передавати вам негатив.

- Що? Щось із татом? Йому відрізали ногу?

- Та ні, у тата просто сильно розваляло вибухом п’ятку. Але ми з лікарями зібрали її докупи: я ж травматолог і , як вияснилось, непоганий. Взагалі, всі татові кажуть, що він щасливчик.- мама трохи помовчала, а потім продовжила не дуже веселим голосом:

-  У  нас трапилось дещо інше: у нас украли машину. Не уявляю, хто міг звабитись нашою старою Xондою? Вона ж уже була добряче побита, особливо після вибуху.

-Ох, як шкода, - Артем на мить навіть забув про свій жахливий сон:

– І що тепер? Ми бідні?

- Ні, не переживай. Ми багаті.

- Тому, що у вас є ми? – понуро запитав Артем.

- Ну це основне, звісно. Слава Богові, що ви є. Поки у вас все добре, у нас не може бути все погано.- Артемові здалось, що десь там мама усміхнулась.

- Ми багаті в перспективі. Ми дуже багато працюємо, у нас все буде добре. От тільки нехай війна скінчиться.

-А машина?

-Ну ми з татом написали заяву до поліції, але це затримує наше повернення додому. А я вже думала завтра виїжджати…

-А, - Артемові спало на думку, що машина була стара. Може і добре, що її хтось свиснув. Є привід купити нову.

-Як там Олег?

-Та, норм, спить.

-Сонечко, а ти, бува, не в одежі заснув? Жахи можуть наснитись, коли заснеш випадково у кофточці, чи штанцях.