Розділ 4. Сон Артема

Наступного дня Артем вирішив купити батончик ще до обіду. Щоб не сидіти голодним на роботі у брата, чекаючи, поки той зробить перерву на обід.

Він йшов дорогою, ласуючи батончиком. На цей раз не «Снікерсом», а «Кіт-Катом». Артем повільно чимчикував, насолоджуючись процесом його поїдання. Щось темне промайнуло перед очима хлопчика. Він здивовано зупинився. Перед ним зависла у повітрі величезна чорно-сіра ворона. Вона мить вичікувально подивилась на Артема і раптом довгим чорним дзьобом вихопила із його руки половинку батончика, який хлопчик підносив до рота. Вкрай здивований Артем на мить остовпів. Ворона тим часом спокійно піднялась вище у повітря…

 -Капець, знахабніла тварина, - пробурмотів собі під носа Артем. Батончик було шкода.

Хлопчик ногою підважив грудку снігу, як уявний м’яч, а потім копнув його у ворону. Грудка снігу розвалилась на підльоті (напевно тому, що сніг  підтанув, через нульову температуру). Артем тоді руками зліпив нову сніжку і кинув у ворону. Ворона перелякано піднялась вище і полетіла невідомо куди.

***

А тим часом Олег вирішив зробити перерву у роботі і випити кави. Він накинув куртку, збігав до найближчої кав’ярні купити каву, а потім повернувся і тепер стояв поблизу входу на роботу смакуючи гарячий напій. Раптом його обідню «нірвану» перервали слова:

• Привіт, зайнятий? – Тон її ніжного голосу був такий, ніби вона промовляла «тільки посмій сказати, що так». Ніколетта стрімко підійшла впритул до хлопця і сам того не бажаючи, можна сказати рефлекторно, Олег потягнуся губами до її губ. Але тут сталась невеличка заминка. Дівчина засміялась, повернула трохи обличчя і його губи вперлись у її щоку. Як би там не було, але за ці коротенькі декілька секунд  Ніколетта відвоювала майже всі втрачені позиції.
•  Ну як твоє ТЦК? Відпустили тебе? – промуркотіла вона.

У Олега все вилетіло з голови (а тим більше вигадки Артема про ТЦК). Хлопець просто милувався Ніколеттою у гарненькій коротенькій шубці, і не думаючи відповів

• Яке ТЦК?

Ніколетта бачила, який ефект вона справила на Олега і насолоджувалась захопленням, в його очах. То ж вона не зрозуміла всієї глибини відповіді Олега.

- Хочеш каву? – Олег, перевів розмову у інше русло. При цьому він не зводив захопленого погляду з дівчини.

-Ну…- Ніколетта мить повагалась, а потім ніби прийняла рішення – Хочу.

Олег швиденько приніс ще дві кави.

Тепер вони вже вдвох стояли, п’ючи каву, поблизу бокового входу на фірму у якій підпрацьовував хлопець.

• Ну, - мелодійним голосом промовила Ніка, після ковтку гарячої кави, - бачу ти не сумуєш без мене?

Олег мовчки відсьорбнув каву, невідривно дивлячись на блиск еко-хутра, у яке куталась дівчина. Що і казати, виглядала вона чарівно.

• Чому мовчиш? – Дівчина подарувала йому свою найзвабливішу усмішку.
• А що казати…щоб ти не думала, що я лох?
• Скажи, що сумуєш.

У цей момент шеф Олега (тридцятирічний шатен із трохи небритим заклопотаним обличчям) вийшов на двір :

• Бачу, що в тебе сьогодні неробочий настрій? - звернувся він до Олега.

Олег трохи знітився, а Ніка, навпаки, зацікавленим поглядом прикипіла до шатена і навіть мимоволі випнула груди.

Шеф не звертаючи уваги на всі невловимі зміни, які відбувались із цією парочкою, сказав Олегові:

-Зайди, я тобі дам пакунок, відправиш його Новою Поштою і на роботу можеш не повертатись. Щось із інтернетом, йду виясняти що. – Шеф зник за дверима.

• Так довго я тебе буду чекати в гості? Чи ти вже забув дорогу до нас? – промуркотіла Ніка.
• Ні, не забув  - відповідь була щира. Ніколетта задоволено усміхнулась.

«Шкода, що поряд немає Діани» – подумала дівчина, - «Нехай би  бачила свого коханого зараз»…. . Ніколетта вирішила приховати своє злорадство і  загвинтити гайки до кінця. Вона знову наблизилась до Олега з непорядними, але такими ефективними намірами. Раптом її телефон ожив. Телефонувала Парасковія. Лице дівчини спохмурніло.

-Ало, - Ніколетта трохи послухала скрип у телефоні, а потім не втерпіла:

-Слухай, дай мені спокій, не підганяй мене – Ніка вилаялась одними губами, -  я виконаю обіцяне.

Дівчина спересердя вимкнула телефон. Олег все ще дивився на Ніколетту, але в його свідомості еротичний туман почав розвіюватись. Найбільше йому зараз хотілось йти на Нову Пошту. Щойно він хотів це сказати, як її телефон знову забринів. На цей раз Ніколетта вся ніби розцвіла.

-Ну добре, мені пора – вона ніби й забула про те, що щойно хотіла його поцілувати, - чекаю тебе в гості, - ніжно співали уста Ніколетти, в той час, як пальці вже натискали на екран телефону, щоб прийняти дзвінок.

Краєм ока Олег побачив фото симпатичного білявого хлопця на екрані її мобільного….

         Приблизно, через дві години, після того, як Олег виконав завдання шефа і зателефонував братові, щоб той не йшов на фірму, хлопець сів дома за комп, але йому не працювалось. Через деякий час вимкнули світло.