Пролог

-Ну, показуй, що ти там написала. Напевно зараз буде щось типу відьми, мольфари, забобони, порожні відра - Олег вихопив зошит з її рук і почав читати. Назва твору примусила його розреготатись, хоча по правді усмішка і так не сходила з його симпатичного обличчя.

- Детективне оповідання «Екстрасенс»!

- Ну я ж тобі казала, нам у школі вчителька літератури дала завдання написати детективне оповідання.

-Але чому «Екстрасенс»? Він що, убивав усіх поглядом?

- Ні він позитивний герой, слідчий, просто…

- Тоді димом із дупи?

Діана попробувала надати своєму обличчю ображеного виразу, але насправді їй також було весело і вона зовсім не ображалась.

-Добре, - Олег припинив сміятись і продовжив читання, - так пролог. Гороскоп на сьогодні. 8 січня 2023 року «Потужний потік космічної енергії…» - Олег не витримав і засміявся знову.

-Що? Що не так? Я скопіювала цей гороскоп із інтернету.

-Це детектив, Діано, все не так! До чого тут потік космічної енергії, чи це дим із дупи твого екстрасенса?

Діана хотіла щось сказати і раптом посерйознішала. Щось і справді було не так.

-Знаєш, -перелякано мовила вона, - дещо все-таки погано. Сьогодні лише 5 січня, а пишуть сьогодні, 8 січня… Якось моторошно.

-Не дрейф, мала, то вони минулорічний гороскоп завантажили. – Олег підсів до дівчини близько-близько, від чого вона зашарілась. І раптом вимкнули світло.

Розпочався 2023 рік. Другий рік війни. Стояла саме та зима, під час якої внаслідок обстрілів був дефіцит електроенергії, що супроводжувався тривалими відключеннями світла. Так от, вимкнули світло і настала суцільна і не дуже романтична темрява. Із сусідньої кімнати притягнувся менший брат Олега – Артем, у якого зникнення електроенергії перервало відеогру. Він всівся на диван і тепер Діана опинилась між двох братів. Вони ввімкнули ліхтарики на телефонах.

-Ну, гаразд, що там далі? - Олег зробив мужню спробу продовжити ознайомлення з детективом.

-Далі, початок. Василь Петров ображався на свого адвоката: замість умовного терміну, йому присудили 15 років з конфіскацією майна…- Олег зареготав.

-Діаночко, сонечко, - після декількох хвилин сміху промовив він - звісно, що ображався. Усі би ображались у такому випадку. Детектив потрібно починати не так.

- А як? – Діана підсунулась ближче до Олега і схилила голівку йому на плече.

-Ну, наприклад, так. У темному-темному місті, - голос Олега почав вібрувати на межі театрального загадкового шепоту, він витягнув ліву руку і зробив рух, ніби кожним пальцем попробував цю темряву на дотик - на темній-темній вулиці у темній-темній квартирі, темного-темного п’ятого поверху сталась ця темна-темна історія… - Олег замовк. Артем з переляку підсунувся до Діани і теж притулився голівкою до її плеча. Настала тиша, яку раптом порушив дзвінок Олегового мобільного. Хлопець зірвався із місця і буквально вискочив у сусідню кімнату. Однак Діана встигла помітити на екрані мобільного телефону автора цього дзвінка. Вірніше авторку. Телефонувала Ніка (Ніколетта) її сокласниця-суперниця і дуже небезпечна, як видавалось Діані, особа. Ідилія розвіялась. Діана відчула  тривогу і холод, який повільно пробирався до самих кісток  у цій темряві, яка раптом почала гнітюче давити на дівчину. Діані би хотілось почути, про що розмовляє Олег із Нікою, але він так тихо шепотівся, що годі було розібрати. Артем тим часом теж почав замерзати:

-Може вкриємось одіялом? – запропонувала Діана. Вони підвелись із дивана, дістали пухове одіяло, знову всілись на диван, вкрились одіялом і потихеньку почали зігріватись. Олег все ще розмовляв у сусідній кімнаті.

-Хочеш, я почитаю Гаррі Поттера вголос? – запитав Артем, ніби відчуваючи складність ситуації.

-Почитай, - згодилась Діана, на душі якої ставало все важче і важче.

Артем почав читати, підсвічуючи собі ліхтариком і Діана, непомітно для себе, задрімала, під цей дитячий голос. Діані навіть наснився сон. Їй приснилось, що вона йде порожньою набережною. І раптом бачить перед собою силует жінки. Стрункої, трохи вищої за неї, вдягненої у темне вбрання. Жінка стоїть і дивиться на річку, а над нею, високо у сірому небі кружляє зграя ворон. Ворони кружляють не просто так, вони націлились на цю пані. Діана не може їй допомогти, але і не може пройти повз неї.  Душа Діани сповнюється невимовною тривогою і сумом. Раптом пані обертається, пильно дивиться на Діану і дівчина впізнає цю даму – це мама Олега!

Діана охнула і прокинулась. Над нею схилився Олег:

• Маленька, прокидайся, за тобою приїхав тато.

Залишки сну ще тримали Діану в полоні, вона не відразу зрозуміла, що відбувається. Голос Олега привів її до тями, але тривога не відпускала дівчину.

• Що хотіла від тебе Ніка?
• Нічого, не переймайся.
• Ні, ти повинен мені сказати, мені щойно приснився жах, про… – у Діаниному «ні» вчулись нотки істерики. Але вона все ж таки не змогла вимовити слова «твою маму», розуміючи святість цієї особи для Олега, і тому сказала:
• мені наснився жах про тебе.
• Та нічого вона від мене не хотіла, питала, скільки мені років і чи можу я здати кров? Я відповів, що я повнолітній і хворобою Боткіна не хворів.
• На потреби ЗСУ?
• Ні, це ж Ніколетта. Кров треба для її родички. Гайда, збирайся, твій тато чекає в машині.
• Можна, я піду з тобою здавати кров?