-59-

— Зробити що? — перепитав Тео, гадаючи, що йому почулось. Але ж ні, Норін повторила те ж саме.

— Допоможи визволити Нарайю, — з благанням в очах повторила дівчина, — Вона вже тривалий час сидить замкнена. Це ж не нормально! Я навіть поговорити з нею не можу толком. А інші дівчата вже насміхаються.

Тео спохмурнів. Він чудово знав яким буває впертим буває Кіліан. Нарайя виявилася впертою під стать альфі. Влазити поміж них він не сильно бажав. Але й не допомогти Норін не міг.

— Гаразд. Спробуємо. Я поговорю з альфою.

— А без цього ніяк? — очі дівчини широко відкрились й вона злегка зблідла.

— Ні, — відрізав Тео хоч його й стурбувала блідість дівчини. Невже вона так боялась альфи? — Без цього ніяк. Чи ти гадала, що ми викрадатимемо Нарайю з її кімнати.

Норін знітилась й Тео зрозумів, що десь так вона й думала.

— Збожеволіти можна, — зареготав він, — Ніколи б не подумав, що ти на таке здатна.

Сміх Тео розвеселив Норін й вона так само почала гучно сміятись. Так щиро й захоплено, що навіть не зауважила коли Тео припинив сміятися й натомість насолоджувався її радісним виглядом. Саме за цей вигляд він і тримався трохи пізніше, коли розмовляв із Кіліаном.

— Що ти просиш? — перепитав Кіліан уважно розглядаючи друга. В голові ніяк не вкладалось чому він раптом почав просити за Нарайю.

— Випустити на волю Нарайю, — спокійно повторив Тео, — Бідолашна стільки часу сидить в замкнутому просторі.

— Ти знаєш чому я це роблю, — фиркнув Кіліан, — Якщо охорона не справляється з дівчиськами, то нехай Нарайя сидить під замком, — він повернувся спиною даючи зрозуміти, що розмову закінчено.

Насправді  Кіліан і сам подумував про те, що Нарайї варто хоч трохи прогулюватись. Але як зробити це безпечно не розумів. Того самого дня коли він посперечався з Нарайєю він все ж докопався до істини. Розлючений Кіліан заледве стримався аби не наказати Мірелу власними руками.

Та все ж мусів стриматись. Через той самий договір. Вона, як і інші дівчата, була під їх захистом. Тож, єдине чого домігся Кіліан, це те, що Мірела повернула йому кулон. Аби вберегти Нарайю від нових нападків Мірели Кіліан вирішив вдати покарання у вигляді замкнення. На диво всі сприйняли це й не задавали питань. навіть Мірела, яка, спершу, гучно обурювалася, тепер ходила задоволена. Адже була певна, що Кіліан злий на Нарайю.

Вона навіть не підозрювала, що Кіліан все більше й більше чекав тих коротких зустрічей з Нарайєю. Їй він так і не розповів про кулон. Лиш ставив до відома про те, що прийшла її черга виконувати умови договору. Він не знав коли вимушеність змінилась на чисте бажання. Та вони обоє отримували насолоду під час спільних ночей. А коли наставав ранок знову надягали маски байдужості.

І от тепер Тео просить змінити це. Повернутись до того, з чого вони починали. Кіліан ж турбувався не лише за безпеку Нарайї. Він вагався чи залишаться їх ночі такими ж захопливими як були востаннє.

— Гаразд, — врешті зітхнув Кіліан розуміючи, що немає чим апелювати якщо хоче приховати істинні мотиви замкнення дівчини, — Прогулянки чи щось подібне дозволяю. Однак, під наглядом охорони. Пильним наглядом, — уточнив він, — Мені не потрібно повторення проблем.

Тео переможно всміхнувся й вийшов залишаючи Кіліана зі своїми думками. Він дістав з кишені кулон та з надією поглянув на нього. Його вид був незмінним. Підтиснувши підборіддя альфа заховав кулон назад до кишені. Очевидно сьогодні він має здійснити щовечірній ритуал з іншою з дівчат.