-34-

Привітавшись з усіма дівчатами, Тесса люб'язно запросила їх до столу, обіцяючи пригостити тим, чого вони явно не очікували тут побачити. 

Нарайя та Норін були захоплені місцем в якому знаходилися та тим, що розповідала Тесса. Про різноманітні кулінарні шедеври, звісно. Адже все своє життя жінка присвятила сім'ї та кухні. Тео та Аланіс йшли слідом і теж уважно слухали, хоч і чули ці історії багацько разів. На крок позаду них йшла Бріна,  а за нею Мірела та Мінсі.

Мірела як завжди була незадоволена, оскільки прагнула бути не тут, з іншими дівчатами, а поруч з альфою та спокушати його своєю красою. Вона свято вірила, що саме вона обрана рунами, аби подарувати цьому клану нащадка. 

Чого не скажеш про Нарайю. Вона б воліла повернутися додому вже сьогодні та забути про межу, обряд та вовків назавжди. Вона хотіла побачити сім'ю та Маверіка і звісно ж, одружитися з ним. Цей світ був для неї надто чужим. Якби не Норін та Аланіс, котрого вона тут зустріла, дівчина, мабуть, втратила б здоровий глузд. Бо переживати таке самотужки не кожному під силу. 

— Влаштовуйтеся зручніше, — лагідним тоном мовила Тесса, щойно вони увійшли до більшої зали, де стояв ошатний стіл та не менш гарні крісла. На столі вже було чимало страв та напоїв. А по центру, в симпатичній вазі, стояли квіти. Ніжно рожеві піони. Її бабуся дуже любила такі квіти.

Побачивши піони, Нарайя згадала бабусю, рідний дім, сім'ю і в очах заблищали сльози. Вона дуже сумувала за ними, але повернутися не могла. Принаймні, не зараз. 

— Сподіваюся, що вам смакуватиме, — мовила Тесса, коли всі розмістилися за столом. Вона тепло усміхнулася та навіть підморгнула Нарайї. Дівчина відчула тепло десь в районі сонячного сплетіння, і сумно всміхнулася. На мить, їй здалося, що на місці Тесси, вона побачила бабусю. Та марево швидко зникло, залишивши по собі лише гіркий слід на серці. 

Частування тривало вже якихось пів години, а Нарайї шматок в горло не ліз. Згадавши про рідних вона не тільки засумувала, а й втратила апетит. Здавалося, що тільки но з'їсть вона шматочок, відразу виблює. Від образи, страху та невідомості її почало нудити. Хоч все, що було перед нею на столі виглядало добре та дуже смачно пахло. 

Аланіс та Тео наминали за обидві щоки. Так само робила і Норін. Склалося враження, що дівчина тиждень не їла, так смачно їй все було. Інші дівчата теж собі наклали в тарелі всього і пробували. Дзьобала виделкою лише одна Мірела. Але до неї нікому не було діла. Поки вона мовчала, всіх все влаштовувало. 

— Чого не їси? Не смачно? — раптово поруч з Нарайєю з'явилася Тесса. Її запитання не було від образи, радше від цікавості. 

— Все дуже смачно, правда, просто… — Нарайя зітхнула та похнюпила носа. В очах знову заблищали сльози. І вона ледь стримувала себе, щоб не розридатися. Адже не час і не місце давати слабину. Тільки но Мірела це побачить, відразу ж почне зловтішатися.

— Розумію. Мої перші дні тут теж були такими. Однак, я знаю, що тобі підійме настрій, — сказавши це, Тесса кудись зникла. А повернулася вона з чайником, кількома чашками та шматочком пирога. 

— Скуштуй, — поставивши тарілку з десертом перед Нарайею, мовила Тесса, — Впевнена, що ти будеш в захваті.

Очі Нарайї округлилися щойно вона побачила десерт. Бо не могла повірити. Перед нею був той самий бабусин пиріг. І на вигляд і на запах він був ідентичним. Але звідки Тесса могла знати рецепт бабусиного пирога?