-27-

Тео з’явився буквально тієї ж хвилини, що його покликали. Розгублено перевів погляд з альфи на дівчину. Побачивши Мірелу він не на жарт здивувався. Адже був певен, що сьогодні в покоях Кіліана мала бути Бріна. Здавалось, що Мірела після слів старійшини змирилась з неминучим. Та й він виконав свій обов’язок та повторив дівчині те, що й першого дня. Черговість визначає магія рун. І ніяк інакше.

— Що вона тут робить?! — рикнув Кіліан метаючи в Тео невдоволений погляд.

— Хіба ми не для того, аби породити нащадка вашого клану? — невинним тоном промовила дівчина й кілька разів моргнула вважаючи, що так додає своєму вигляду кокетливості. Однак у відповідь Кіліан лиш невдоволено простогнав.

— Забери її звідси, інакше я придушу її власними руками, — прогримів дивлячись на Тео, — І приведи правильну дівчину! І будь уважнішим цього разу!

Стиснувши кулаки Кіліан кілька разів глибоко вдихнув та видихнув. І чому доля послала це випробування саме йому? Та й руни наче випробовують терпіння. Спершу обрали дівчину, яка з’явилась в клан вовків із “чужим” запахом. Тепер виявилося, що ця бісова дівка вважає, що може керувати тим, коли їй відвідувати покої альфи!

Вийшовши із покоїв Кіліана Тео зміряв недобрим поглядом молодих вовків, які привели Мірелу. Ті, зрозумівши як накосячили, чекали вердикту начальника охорони наче страти. Давши зрозуміти, що з ними розмова буде пізніше Тео міцно обхопив пальцями руку дівчини й потягнув за собою. Та зашипіла від болю, але він і бровою не повів. Звісно, він не збирався прямо тут з’ясовувати чому вона з’явилася замість Бріни. Зрештою, він леліяв маленьку надію на те, що це Бріна попрохала Мірелу замінити її. Однак ця надія згасла щойно він заштовхав Мірелу до відведених для дівчат покоїв.

— І навіщо ти мене забрав? — вигукнула вона істерично зриваючи прикрасу з тіла, — Він би позлився трохи та й змирився б. А так… Всі мої старання нанівець… — її очі гнівно впивалися в Тео. Здавалося, якби могла, то б і проштрикнула вовка наскрізь.

— Просто позлився, кажеш? Я гадав ти второпала те, що тобі сьогодні говорилось. Але ж ні. Що ж, повторю ще раз: якби не магія рун, тебе б тут не було. Саме магія рун визначає, з ким проведе ніч альфа. І ти, особливо ти, ніяк не можеш вплинути на це. Сподіваюсь тобі вистачить розуму не вичворяти фокуси! — Тео говорив з легким придихом рику й напевно саме це таки змусило Мірелу припнути язика. Бо ж, зрештою, хіба може вона протистояти йому отак одне проти одного? — Де Бріна? — врешті запитав Тео приглушуючи голос вовка. Чомусь відчував, що відповідь йому не сподобається. Та все ж почути її було просто необхідно.

— Хіба я маю знати? — все ж не втрималася Мірела й огризнулася.

— Інакше б ти не потрапила в покої Кіліана! Говори, бо інакше я витягну з тебе відповідь. І навряд чи тобі це сподобається!

Мірела завагалась. Звісно, сьогодні їй в покої альфи вже не потрапити, але може хоч перешкодить суперниці? Та з іншого боку Тео виглядав не менш розлюченим, ніж Кіліан. Хіба що погляд не палав вогнем як в альфи. Та й сам же говорив, вона потрібна магії рун, то хіба зможе зашкодити їй якщо не відповість?

— А знаєш, у нас за непослух можуть і висікти привселюдно. І не важливо, в якому статусі ця людина, — вкрадливо промовив Тео наче здогадуючись про її думки. І це подіяло.

— В ванній, — буркнула неохоче міцно стискаючи кулаки. Її ніхто й ніколи не висікав, яку б капость вона не вчинила. І Бріна точно не вартує того, аби привселюдно принижуватись.

— Що ж, перевіримо, — промовив Тео та вхопивши дівчину попрямував до ванної. Звісно, щодо різок то він перебільшив. Хоч і був не проти втілити задумане. Та все ж, у нього була ідея як злегка провчити нахабне дівчисько.