-21-

— Що, язика проковтнула? — продовжила напирати Мірелла, зовсім не турбуючись, що Нарайя не сама. І хлопець поруч з нею не просто хлопець, а ще один син нинішнього альфи, брат Кіліана.

Чи змовчала б вона, знаючи, хто перед нею? Навряд чи, бо Мірелла завжди вважала себе кращою за інших і ніколи не жалувала почуття ближнього. 

Мабуть, саме тому її так любили хлопці і ненавиділи дівчата. Вона мала популярність серед однолітків. Завжди була прямолінійною, зухвалою, відвертою. Нарайя часто цьому заздрила, адже сама такою не була. Та  й не могла робити те, що хотіла, мати те, що хотіла і завжди підкорялася правилам та законам інших. Вона часто почувала себе слабкою та безпомічною через це. І шкодувала, що не може змінитися задля власного ж блага. 

— Краще б ти свій проковтнула і не розприскувала тут отруту. 

Нарайя розізлилася на Міреллу настільки, що готова була видряпати їй очі. Мало того, що вони Бог знає де, мають стати наложницями пихатого альфи, так ще й ця зміюка підливає масла у вогонь. Вони ж мали б підтримувати одна одну, а не цькувати. Та то явно не про Міреллу. Ця піде по головах, задля досягнення власної мети. 

— Ти диви, у тихоні з'явилися зубки? — тим часом видала Мірелла. І Нарайя вибухнула. — Що знайшла собі покровителя і думаєш, що обскачеш нас усіх? Хоча, так навіть краще. Зіпсована дівка не буде потрібна альфі. 

Нарайя подалася вперед і вже хотіла вчепитися у волосся Мірелли та в розмову втрутився Кіліан. Його присутність дівчина відчула шкірою. Буквально. Мітка на руці вкотре засвербіла. І їй захотілося здерти з себе той паскудний знак, що залишили руни. Бо це було схоже на тортури, аж ніяк не на прекрасне диво. 

— Нарайє, зупинися, — спокійно мовив Кіліан, викликаючи в неї приступ гніву. Чому він їй наказує? З якого дива? Зрештою, то не вона винна у сварці. 

Нарайя різко обернулася, маючи намір гаркнути у відповідь та різко зупинилася, побачивши в очах вовка небезпечний вогонь. Він лякав і сковував рухи, думки. Та попри все їй хотілося кричати та обурюватися, а не скласти покірно лапки та схилити голову перед хазяїном. Ні, він ніколи не буде нею командувати. Не в цьому житті. 

— Отож, бо й воно, — нагадала про себе Мірелла, виблискуючи зубками. Обійшла Аланіса та Нарайю і підійшовши до Кіліана, поклала свою руку на нього. Усміхнулася звабливо та кокетливо. Якби могла, мабуть, вже б розтеклася калюжею біля його ніг. 

Нарайя фиркнула. Їй була огидна поведінка Мірелли і те, як вона намагається стелитися під того, хто винен у всіх бідах їхнього народу. А ще її повчала, як має поводитися справжня леді. 

— Аланісе, відведеш нашу гостю в її покої? — Кілан поводився так, наче навколо нього не відбувається нічого дивного. І м'язом не поворухнув, відколи Мірелла поклала свою руку на його, а потім плавно пальчиками провела по кисті вверх, і дійшовши до плеча, оперлася на альфу. Чи може йому це сподобалося? 

Нарайя відвернулася, пробубнівши собі під ніс кілька проклять. Весь настрій ранковий їй зіпсували ці дві противні особи. Якби ж вона могла покинути цей замок і повернутися додому. 

— Так, так, Аланісе, — мовила Мірелла, — проведи нашу тихоню туди, де їй і місце. 

Нарайя не витримала. Спалахнула, наче сірник і таки кинулася на Міреллу. Та не встигла нічого зробити, бо Аланіс схопив її за стан та підійнявши над землею, повернув на навколо своєї осі, відділяючи її від Мірелли. 

— Вона того не варта, — стишено промовив, відпускаючи дівчину, — І не забудь помитися після… ну ти розумієш.

Нарайя прочинила рота, аби щось заперечити, але не нічого так і не промовила. Благальний погляд Аланіса переконав її не роздувати з мухи слона. 

А потім їй взагалі було не до сварок, бо Кіліан відліпив від себе Міреллу й передавши її братові, кивнув головою у бік покоїв. Перекошене обличчя Мірелли стало найкращим покаранням за її ж грішки. 

Коли Аланіс та Мірелла зникли з поля зору, Нарайя вирішила і собі піти. Шкода було лишень, що без допомоги Аланіса вона не зможе знайти подругу і їй доведеться чекати доти, поки Норін сама не з'явиться. 

— Я тебе проведу… — прозвучало грізне поруч, змусивши її здригнутися та підскочити на місці.