-10-

— Ти помиляєшся, друже, — Тео поклав руку на плече альфи, намагаючись заспокоїти його. — Вона чиста. — сухо додав. 

— Не впевнений. — альфа знову повів носом, принюхуючись. 

— Ти ж знаєш, що ми можемо перевірити. — спробував врозумити його Тео. — Мабуть, вона не достатньо добре відмила з себе людський запах. Чи ти не довіряєш мені? 

Альфа пирхнув та відкинувши руку друга, обійшов його та пішов до трону. Проходячи повз, кинув на Нарайю сповнений огиди погляд. Мірела ж усміхнено промовила:

— Мінус одна.

— А я не могла повірити, що наша скромниця Нарайя перейде межу з Маверіком. Хто б міг подумати, — додала Інара, пошепки. І тільки Норін співчутливо дивилася на подругу, стискаючи її долоньку своєю. 

— Починаємо обряд! — рявкнув з трону альфа, поклавши кінець спокійному життю дівчини. 

Що чекає Нарайю надалі вона й гадки не мала. Як і не знала, чи доживе до кінця цього обряду. 

Щойно старійшина оголосив про початок обряду Лавена підштовхнула дівчат трохи вперед, аби вони утворили своєрідне коло. Кіліан теж був в ньому. Нарайя намагалася не дивитися на нього. Особливо після того, як він висловив претензію до неї перед всіма.

Старійшина зупинився позаду Кіліана та почав щось говорити. І хоч як Нарайя намагалася зрозуміти сенс тих слів — все було дарма. Мова не нагадувала жодну відому їй. Залишивши спробу розібрати слова вона слухала лише тональність з якою говорив старий вовк. Сподівалася, що нічого поганого він не говорить. Зрештою, хіба може бути щось загрозливе в мелодійній тональності слів, яка радше заколисує, ніж лякає?

Заслухавшись дівчина не відразу зрозуміла, що він почав ходити навколо них. Не зауважила коли вогонь навколо якого вони стояли став яскравішим. І не здивувалася, коли в полум’ї почали виблискувати руни. Ба більше — заворожено вдивлялася в переливи малюнків. Старійшина продовжував говорити й вона чула лише його. Навіть власні думки притихли під владою слів старого мага.

Всього на мить Нарайя відчула, як оголені плечі огорнула легка прохолода вітру. В голові промайнула думка, що вогонь мав би потухнути, але вона зникла так швидко, що дівчина не встигла оговтатися, аби зосередитися на ній. Слова старійшини стали гучнішими та твердішими. Вона знову вслухалася лише в них. А тоді стрепенулася від різкого болю в долоні.

Попри полум’я біля якого вона була надто близько та простягала руки, аби зігрітись, її тіло огорнув крижаний холод. А ще в лівій долоні відчувалось різке печіння. Вона розвернула долоню до себе та округлила очі. По білосніжній шкірі стікала яскраво багряна цівка. Прямо в полум’я.

Нажахано Нарайя повернула голову спершу в один бік, а тоді в інший. Спершу вона побачила Бріну та Інару з такою ж реакцією. Та варто було поглянути в іншу й сторону все стало зрозумілим: старійшина легким дотиком змушував дівчат піднести руки до вогню, а тоді проводив лезом по долоні й чекав, аби крапля крові потрапила на вогнище.

Останнім цю махінацію здійснив Кіліан. Щоправда, він сам порізав свою руку та стиснув кулак, аби кров швидше опинилась у вогні. Від погляду Нарайї не приховалась  напруженість його вилиць та міцно стиснуті губи. Дівчина вже хотіла запитати, що це все означає, але щось невидиме стримувало її та привертало увагу до вогню, який різко зменшився щойно в нього потрапили останні краплі крові Кіліана. Разом з вогнем зник холод та невидима сила, яка блокувала свідомість усіх, хто знаходився в цьому колі.