-6-

— Давай швидше перебирай ногами, — почулося зовсім поруч грізне гарчання й Нарайя відсахнулася та перечепившись, впала на коліна, виставляючи руки. Долоні обпекло болем. Нарайя тихо зойкнула. 

— Якщо вона така тендітна, то навряд чи зможе народити альфі сина, — прокоментувала падіння Нарайї Мірела, й розсміялася. Її браваду підтримала й Інара. А ще двоє вовків охоронців. Третій вовк, той що йшов попереду всіх, загарчав й кинувши злісний погляд на товаришів та дівчат, змусив всіх замовкнути. Та лапи не подав. 

Нарайя, вкотре зціпивши зуби, спробувала підвестися. Крізь біль в коліні, котре пошкодила, вона все-таки встала. Але йти швидко не могла відразу. Тому трохи відставала. Побачивши це, до неї підійшла Норін. Вона чи не єдина з жалем та смутком дивилася на Нарайю. Вочевидь, їй так само не хотілося йти в лігво вовків. Ще б пак! Хто захоче стати інкубатором для потомства цих блохастих! 

— Можеш обіпертися на мене, — лагідно мовила Норін, подаючи Нарайї руку. — Ти як?

— Досі в стані шоку. — прошепотіла дівчина. Їй ніяк не вкладалося в голові, що відбір справді існує і бабця не вигадала всі ті свої казочки. — І дякую. Хоча б у когось з присутніх є людяність. І порядність. — останнє слово Нарайя вимовила голосніше, аби інші дві дівчини їх теж почули.

 Вона не розуміла, як людські дівчата могли радіти з того, що їх практично викрали та змусять проходити дурний відбір. І ставати чиєюсь наложницею. Спати з кимось, кого не кохаєш — страшно. Дозволяти комусь чужому торкатися тебе — огидно. А потім ще й народити йому нащадка — верх божевілля. 

Як взагалі хтось міг додуматися до такого? Якийсь нелюд. Хоча, що взяти з цих блохастих? Хіба вони знають, що таке кохання, вірність, довіра, та сама людяність? Гуманність? Вони ж звірі — дикі та хижі, й живуть за такими ж законами. 

— Ти встигла попрощатися з рідними? — майже пошепки запитала Норін. Дівчина дуже хвилювалася й це було не лише помітно, а й відчутно. Її очі були червоними від сліз, а руки трусилися, хоч вона й намагалася бути сильною. І не показувати свій страх та слабкість. 

— Не так, як мені б хотілося того. Та й зрештою, — зітхнула Нарайя, пригадавши переляканий погляд сестри, стривожений — коханого, — я сподіваюся, що руни не оберуть мене і я повернуся додому. А це все залишиться лише в спогадах. 

— Мені б твій позитивний настрій та впевненість, — голос Норін звучав слабо та кволо.

 Нарайї здалося, що новоспечена подружка ось-ось втратить свідомість. І на її превеликий жаль, так і трапилося. Вже в наступну секунду Норі знепритомніла, й повисла на руках Нарайі. 

— Зачекайте! — крикнула вона, — Зупиніться! 

П'ять пар очей втупили в неї свій погляд. Мірела та Інара закотили очі. Двоє охоронців один за одним фиркнули, невдоволено хитаючи головами. 

— Допоможіть, будь ласка. Їй же погано, — Нарайя не могла нести Норін самотужки. Та й кидати дівчину в біді не хотіла. 

— Чим менша конкуренція, тим краще! — хмикнула Мірела й підхопивши Інару попід руку, пришвидшила крок у бік замку. Охоронці слідували за ними. Нарайя закотила очі та невдоволено підтиснула губи.