-4-

— Послухайте всі! — промовив з того місця де й стояв, — Ви чудово знаєте історію нашого краю та те, як наші предки потерпали від воєн… — його слова змусили напружитись Нарайю. І не тільки її. 

— Я тобі казала, що ти найкраща сестра? — раптом пошепки запитала дівчина у Кори, ігноруючи те, що старійшина продовжував говорити, та коли дівчина жартома, заперечливо похитала головою, то міцно стиснула її долоню й додала — “Ти — найкраща сестра”.

— … дівчата, які не досягли двадцяти одного року повинні вийти вперед, — підсумував старійшина й Нарайя здивовано оглянулась. 

Говорячи з сестрою вона пропустила слова старійшини й не розуміла, що відбувається. Здивовано повернула голову до матері, й та прошептавши лише “відбір”, мовчки вказала, аби вона теж ішла за іншими дівчатами, які пробиралися до центру кола.

Йдучи поміж людей Нарайя оглядалась, не зовсім розуміючи, що відбувається і де Маверік. Раптом хтось смикнув її за руку й повернувши голову, вона зустрілась з рідним поглядом коханого.

— Щоб не сталося, я тебе знайду та поверну, — прошепотів він, хоч в словах надії було мало.

Чим ближче Нарайя підходила до кола, тим яснішим ставало усвідомлення того, що відбувається. І, коли на чільне місце вийшло троє вовків незвичних розмірів та окрасу, то вона не зойкнула, як всі. Навпаки — стиснула зуби від розпачу. Аже казки бабусі виявилися правдою. І тепер лишається молитися, аби вона не потрапила за межу.

— Я називатиму імена обраних. Щойно прозвучить ім’я дівчини, вона мусить підійти до вовків. Після завершення відбору вона виконає свій обов’язок передбачений столітньою угодою та перейде межу, — слова старійшини звучали наче вирок.

Нарайя знала, що тікати марно. Тож інстинктивно відступила крок назад. Пропускаючи кількох дівчат поперед себе. Знала, що проти магії рун нічого не вдієш. Та все ж сподівалася, що так не потрапить до списку обраних.

Тим часом один з вовків почав рухатись. Два інших лишались на місці й лише пильно спостерігали за тим, хто прийшов обирати дівчат для свого господаря. 

В якийсь момент Нарайя подумала, що вони перетворяться на людей, аби хоч якось вказувати на дівчат. Та її надія згасла коли вовк просто тицьнув в першу з потрібної п’ятірки дівчат — Інару. Слідом за цим старійшина оголосив її ім’я й дівчина непевним кроком попрямувала до вовків. Ті трохи розступилися, аби вона опинилася поміж них. Нарайя подумки навіть фиркнула. Здавалося, що дівчата в’язні, яких потрібно охороняти.

Слідом за Інарою вовк обрав Норін, Бріну, та Мірелу. З кожним названим іменем вона видихала вільніше. А коли вовк зупинився навпроти неї та старійшина назвав ім’я Мінсі, то й зовсім заспокоїлася та зраділа тому, що тепер Маверік може просити благословення навіть сьогодні.

В момент, коли Мінсі, радісно всміхаючись, рушила йти, вовк змусив її зупинися гучно рикнувши. Вистачило короткого погляду на старійшину, аби той знітився:

— Мінсі, дитино, я поспішив назвати твоє ім’я. Ти маєш повернутися назад. Остання з дівчат — Нарайя.

— Але…!

Обурення, яке хотіла висловити Мінсі різко затихло в її вустах. Міцно стиснувши щелепу вона розвернулася назад. Нарайя ж не поспішала йти, поки старійшина не повторив своїх слів. Всі уважно дивились на дівчину, чекаючи, поки вона виконає волю столітнього договору. Адже від цього залежав подальший мир поселення. Всі дівчатка вчать історію та знають про це призначення. Та все ж Нарайя не могла повірити, що випустила з рук волю.