-2-

Підморгнувши сестрі, Нарайя пролізла крізь вікно та опинившись на землі, оглянулася чи нікого немає. Переконавшись, що вона точно сама, дівчина попрямувала до лісу. Того самого, що й у сні. Але ж такого живого! 

Попри те, що до світанку було ще вдосталь часу, чувся поодинокий спів птахів. Доносився звук їхніх крил, коли вони злітали. Чувся шурхіт тваринок та тріск гілочок під їхніми лапками. А ще ліс мав запах. Такий звичний запах хвої, моху, грибів та ягід…

— Ти швидко! — мужні руки перехопили стан дівчини, щойно вона минула кілька дерев.

— Ми з Корою розмовляли. Того й почула відразу. Вона до речі вимагала свій гостинець, — відповіла, притискаючись до тіла Маверіка. Попри ранкову прохолоду його тіло було гарячим.

— Хіба я міг забути про маленьку хранительку секрету? — хмикнув чоловік, дістаючи невеликий згорточок з кишені.

Нарайя піднесла пакуночок до носа та втягнула носом аромат шоколаду.

— Боже, в її віці я про шоколад чула лише раз на рік. А вона їсть його так часто.

— Просто в тебе не було старшої сестри, яка б таємно бігала до коханого на зустріч, — хмикнув Маверік, міцніше обіймаючи кохану та зариваючись носом у її волосся, — Ти так смачно пахнеш, — прошепотів, повертаючись так, щоб Нарайя вперлась плечима в дерево. Завбачливо підклавши під її них накидку зі свого плеча.

Заховавши у кишеню власної сукні смаколик від коханого, дівчина вхопилась за тіло чоловіка, аби втримати рівновагу. Бо щойно її тіло опинилось затиснутим поміж дерева та грудей Маверіка, він припав до її вуст в поцілунку.

З вуст Нарайї зірвався тихий стогін й Маверік поглибив поцілунок. Жага отримати більше штовхала його діяти сильніше й наполегливіше. Притискаючись власними грудьми до грудей дівчини, він пестив руками її тіло, ковзаючи долонями по прикритих легкою тканиною руках, талії, плечах.

В якийсь момент Нарайя вирішила віддзеркалити дії коханого. Варто було їй це зробити, як з горла Маревіка вирвався глухий стогін.

— Місяць. Всього місяць і я відразу ж піду до твого батька, аби благословив наш шлюб. А тоді… Тоді… — він притиснувся пахом до стегна дівчини й потерся, отримуючи насолоду та солодкий біль водночас.

— Ти й зараз даруєш насолоду, — всміхнулась дівчина, дивлячись на коханого злегка сп’янілим поглядом.

— Гадаєш, що це насолода? — хрипло відповів Маверік, — Чекай, я тобі зараз покажу, якою може бути насолода, — він опустив руку нижче та почав підтягувати сукню дівчини догори, — Ти ж довіряєш мені? — запитав, помітивши, як вона смикнулась, — Повір, я не зроблю нічого, щоб завадило перейти тобі до шлюбного віку з честю.

Нарайя закусивши губу кивнула в знак згоди. Зрештою, вона вірила, що вони з Маверіком одружаться. Щойно їй виповниться двадцять один й вона пройде перевірку на цнотливість.