Темна пристань
Глава 15
Приморське містечко, ранок після бурі
Море повільно вгамовувало свій гнів, і ранкове сонце лагідно торкалося хвиль, що переливалися сріблом. Приморське містечко знову оживало — його вузькі вулички наповнилися сміхом дітей і запахом свіжої кави.
Марта й Алексій стояли на тій самій пристані, де вперше зустрілися у тумані, але тепер світло розсіювало морську імлу, і навіть найтемніші спогади здавалися далекими.
— Ми пройшли крізь темряву, — тихо сказала Марта, тримаючи його руку, — але світло завжди було тут. Усередині нас.
Алексій поглянув у її очі, в яких горіло те саме світло, що колись він втратив.
— І тепер воно дає нам силу — не боятися, а любити.
Їхні пальці переплелися міцніше, як символ нової єдності.
— Мрію про той день, коли тінь і світло не будуть ворогами, — мовив Алексій, — а разом створять щось гармонійне.
— Ми зможемо це зробити, — усміхнулася Марта. — Бо тепер у нас є один одного.
Вони піднялися вгору по дерев'яних сходах, які вели до дому, а за їхніми спинами хвилі шепотіли стару пісню — пісню пристані, що стала домом для їхнього нового життя.
У цьому світі, де колись панувала тиша й кров, тепер панував світ — світло пристані, яке ніколи не згасне.
#7363 в Любовні романи
#1722 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 12.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
