Темна пристань
Глава 14
Приморське містечко, світанок. Розквіт нового життя.
Відтоді минули дні, сповнені битв і перемог, сліз і сміху. Темрява, що колись пригнічувала серця, почала відступати.
Марта стояла на балконі свого дому, тримаючи в руках маленький флакон зі світлом — символ їхньої перемоги і надії.
— Я думала, що ніколи не відчую спокою, — сказала вона Алексію, який підійшов позаду, міцно обіймаючи її. — Але разом ми зруйнували ланцюги минулого.
— Ти — моє світло, Марто, — він поцілував її шию, і вона затрепетала від ніжності. — І я ніколи не відпущу тебе.
Під їхніми ногами — квітли сади, наповнені яскравими фарбами і ароматами, які ніби пророкували нову весну.
— Це лише початок, — посміхнулася вона. — Тепер ми можемо будувати своє життя, без страху, без тіней.
Вони дивилися, як сонце повільно піднімалося над морем, зігріваючи все навколо теплом і світлом.
— Світло у вічності... — прошепотів Алексій. — І це наше.
В їхніх очах горів вогонь, що не згасне ніколи.
#7016 в Любовні романи
#1673 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 12.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
