Шокуюча Правда

Жінка, все ще з мокрими від сліз очима, зробила глибокий вдих. Її погляд, що досі блукав у спогадах, зустрівся з поглядом Артура. Він відчував, як щось у ній змінилося, як вона прийняла рішення. В її очах знову з'явилася рішучість, але цього разу вона була сповнена не гніву, а якоїсь гіркої правди.
"Хочеш знати чесно?" – її голос був низьким, майже хрипким, але в ньому не було ані краплі сумніву. Вона нахилилася ближче, її подих торкнувся обличчя Артура, і він мимоволі відчув її запах – суміш трав і чогось, що нагадувало дощ.
Артур кивнув, не в змозі вимовити й слова. Кожна клітина його тіла напружилася, очікуючи чогось неминучого.
Вона випросталася, і її слова пролунали в тиші дворика, немов грім серед ясного неба.
"Я кохала твою матір".
Світ Артура, і без того похитнутий поразкою, розлетівся на уламки. Король, який не знав страху і поразки, стояв, вражений до глибини душі. Слова "коханка твоєї матері" вибухнули в його свідомості, розбиваючи всі його уявлення про сім'ю, про батьків, про власне походження. Його батько, владний і грізний король, і його мати, яку він пам'ятав лише як ніжну, але відсторонену фігуру, раптом постали в абсолютно новому, шокуючому світлі.
У його голові промайнули розрізнені образи: холодна атмосфера в королівських покоях, дивні погляди його матері, її рідкісні посмішки, які здавалися такими сумними. І тепер, ці слова... вони все пояснювали, але водночас робили все незрозумілим.
Він відступив на крок, його обличчя було блідим, як полотно. Вперше в житті він відчув себе не королем, не воїном, а звичайною дитиною, яка щойно дізналася жахливу таємницю.