Епілог, але не кінець

Розповідь від імені Аделаїди.

– Ммм, – застогнала. – Я вже повернулась?

– Так, кохана, – Еріл поцілував мою долоню і подарував мені ласкаву посмішку. – Ми тебе зачекались.

– Знаю, – посміхнулась у відповідь. – Я говорила з Творцями. Бель...

– Ніа там, в Царстві Пітьми? – на очі подруги навернулись сльози, але вона намагалась триматись.

– Ні, вона жива. Ти ж повинна це відчувати. Наш зв'язок не обірвався, – м'яко посміхнулась і їй. – Ніа перемістилась в інший світ, але повинна повернутись. Тому не сумуй за нею, добре?

– Ти впевнена? – витерла очі Бель. – Тому що я зараз зовсім не довіряю своїм відчуттям. До того ж Джаян теж зник. Може розлом забрав і його?

– Прамати попередила б мене, – нахмурилась я. – Вона переживає, щоб ти не хвилювалась. Тому я впевнена, що він в цьому світі й може з'явитися в будь-який момент. Хіба що та клятва...

– Не говори про неї! Не будемо зараз про чоловіків, – прошепотіла вона одними губами, а вголос промовила зовсім інше. – Краще скажи, як себе почуваєш? З дитиною все в порядку?

– Звідки ти знаєш? – втупилась я на неї круглими очима.

– Я їй повідомив. Ти ж не збиралась робити з цього таємницю? – запитав Еріл, знову привертаючи до себе увагу.

– А ти як дізнався?

– Відчув. Малюк відповідав мені теплими імпульсами, коли я намагався повернути тебе до життя, – погляд Еріла був наповнений радістю і прихованим болем одночасно.

– Нічого від тебе не приховаєш, Хранителю, – хмикнула я.

– Ах так, якщо вже ти заговорила про це, – міцно стиснув мою долоню Еріл і серйозно подивився на мене. – Ти погодишся стати моєю супутницею життя?

– Тепер я тобі рівня? Більше нікого не бентежить мій низький статус? – подивилась я на Лісанеля.

– Я ж говорив, що мені це не важливо. Мене завжди тягнуло до тебе, а не до Посланниці Пітьми, – обурився Еріл. – Я не один раз можу тобі повторити, що кохаю тебе.

На серці потепліло від його слів, але я повинна була йому розкрити гірку правду, яку дізналася.

– Еріл, – почала я, зупиняючи його. – Це були навіяні почуття. Потяг між нами виник з волі Творців, щоб з'явилась наша дитина. Це вона змогла об'єднати пітьму і світло, щоб врятувати світ.

– Ні, це не так, – впевнено заперечив Еріл. – Почуття неможливо контролювати. Це всі знають. До того ж, хіба вони не повинні були зникнути, якщо мета Творців була досягнутою?

– Можливо, але ми не можемо бути впевнені в цьому, – заперечила я. – Дитині потрібно харчуватись світлою енергією. Тому потяг міг поки що залишитись.

Нас непомітно залишили одних, так як зрозуміли, що ця розмова буде тривати довго і вона не для сторонніх вух.

– Послухай, я не хочу втрачати тебе і дитину...

– Ти тепер будеш переконувати мене стати твоєю супутницею життя через дитину? – з невдоволенням подивилась я на Еріла. – Багато жінок народжували для себе. Вони не заводили чоловіків. Тому не потрібно маніпулювати цим фактом.

– Я й не думав про це, – похитав головою Еріл і з тугою подивився на мене. – Ти бачиш мене таким?

Я не знала, що відповісти йому на таку заяву.

– Зрозуміло, – розцінив він моє мовчання по-своєму. – Вибач, що нав'язуюсь. Я не хотів, щоб мої почуття дошкуляли тобі.

– Еріл, це не так, – скриплячи зубами, почала я говорити. – Ти мені теж подобаєшся. Може, навіть, більше, ніж просто подобаєшся, але...

– Тоді я не розумію. Що тебе зупиняє? Ти не хотіла б провести зі мною все життя? – заходив по кімнаті Еріл, не знаходячи собі місця.

– Не метушись! – гримнула я. – Дай мені подумати.

– Я дам тобі стільки часу, скільки захочеш, – підійшов до мене знову Еріл. – Тільки не поспішай з відмовою, не обривай зі мною зв'язок. Вас тут більше нічого не тримає, я знаю, але... Дозволь хоча б бачитися з дитиною.

– Я згодна, – перебила його плутані слова, дозволивши собі піти на поводу у своїх почуттів.

– Ти даси мені можливість бачитися з дитиною? – уточнив Еріл.

– Ні, світла тінь тебе забирай, – засміялась. – Я стану твоєю супутницею життя.

– Ти не обманюєш мене? – затамував подих Еріл.

– Не обманюю, – ще голосніше засміялась я, таким кумедним зараз був вираз обличчя Еріла.

– Я кохаю тебе! – він підхопив мене на руки і закружляв по кімнаті. – Сьогодні ж почнемо приготування. Потрібно оголосити всім цю новину!

– Заспокойся, Еріл! Я ж можу і передумати, – смикнула я чоловіка, повертаючи його обличчя до свого і впиваючись в губи чуттєвим поцілунком.

– Хто тепер тобі це дозволить, – прошепотів мені прямо в губи Еріл, перервавши поцілунок. Потім він ще довго не давав мені можливості висловитись.

На наступний день почався тижневий траур по зниклим. Світлим і темним жителям, за допомогою вісників, було оголошено про пророцтво, його благополучний результат і припинення виникнення розломів. До того ж, Еріл наполіг на тому, щоб ми повідомили про шлюб Хранителя Світла і Посланниці Пітьми. Це трохи підбадьорило народ, але не всі були цим задоволені.

Коли минув тиждень, а рани у людей і магів перестали так сильно кровоточити, відбувся урочистий захід з нагоди об'єднання Світлого і Темного Королівств. Бар'єр, який служив захистом від війни, був знятий. В Стіні «Помислів» більше не було необхідності. Королю і Королеві Об'єднаного Королівства належало налагодити відносини двох народів.

Але для початку мені, разом з Бель, було необхідно повернутися в Академію Пітьми, щоб скласти іспити і отримати диплом. Я не дозволила Ерілу поїхати разом зі мною. Мені потрібно самостійно розібратися з темними жителями і зустрітися з магами особисто в ролі Посланниці Пітьми. А Бель допоможе мені з усім розібратись.

Ось і закінчилася історія Аделаїди. Якщо книга вам сподобалась і ви хотіли б прочитати продовження про випробування Бель і Ніами в інших книгах, підтримайте її "зірочками" та коментарями.