Глава 18. Зустріч з Володарем Пітьми

Відчуття, що мене висушили зсередини, а пітьма більше не огортає мої нутрощі, злякали мене. Я розплющила очі та широко відкрила рот в беззвучному крику.

«Прамати Пітьма!» – мене ніби розпеченими каменями напічкали. – «Чому так пече?»

Кривлячись від болю, постаралась звикнути до цих неприємних відчуттів. Я занурилась в себе і заглянула в глибину своєї підсвідомості, щоб відмовитись від фізичного сприйняття тілом. Робила плавні вдихи та видихи й поступово поверталась в реальність, не відчуваючи більше такого сильного печіння. Залишився тільки маленький сверблячий осад всередині.

«Добре, що в Академії Пітьми нас вчили справлятися з болем і боротися до кінця. Зараз ця навичка мене врятувала, щоб я не з’їхала з розуму від цього жару всередині», – полегшено зітхнула.

Поруч зі мною хтось ворухнувся, але не видав ні звуку.

– Гессе Джаяне? – повернула я голову вліво. – Як ви?

– Я в порядку, – скривився чоловік. – Що з іншими?

– Не знаю, я тільки прийшла до тями і ще не встигла оглянутися, – хотіла повністю розвернутися до нього, але моє тіло залишилося нерухомим. – Якого?!

Я сіпнулась та знову спробувала відірватися від стіни, до якої була притулена, але тіло продовжувало залишатися на місці. Рвонула з усієї сили та відчула, як вплутуюся у в'язку липку субстанцію, яка утримує мене нерухомою.

– Я не можу поворухнутися. Що це за обмежувачі? – прошипіла. – Як від цього позбутися?

– Не смикайся. Це темна охранка. Вона стримує рух і оповіщає про твій стан організму. Тому скоро до нас можуть прийти, – пояснив Джаян. Він, на відміну від мене, сидів спокійно і не проявляв жодних емоцій. – На мага крові охранка не подіяла б, тому мене закували в ланцюги зі спеціального міцного матеріалу. З них нікому не вирватися. Тому нам залишається тільки чекати.

– Звідки тобі це все відомо? – нахмурилась я. – Можливо, у нас все-таки є шанс на втечу, а ми будемо спокійно чекати?

– Можеш спробувати, – хмикнув Джаян. – Я ж буду берегти сили. За роки служби і не з таким стикався. Немає чого бушувати завчасно.

Я була не згідна з ним, тому знову інтенсивно засмикалась. Знерухомленість викликала страх і злість, що стимулювало до дій.

– Досить, Адо, – прошепотіла Бель. – Це не допоможе, ти ж чула. Заспокойся.

– Бель? – затихла я. – Ти в порядку?

– Уже краще, але кров у тілі тече якась дивна, – відповіла подруга.

– Це через неактивну, «сплячу» пітьму, – пояснив Джаян. – Сонна трава присипляє темну енергію в тілі та ненадовго вирубує мага. Прокинувшись, ми відчуваємо голод наших клітин по пітьмі.

– Ти правий, Баше, – до нас увійшов темний, коли Джаян припинив говорити. Це був чоловік середнього зросту і статури. Але було дещо, що відрізняло його від інших. Це могутня темна аура навколо нього, ніби він зібрав всі сили світу і став земним втіленням Пітьми. – Я отримав твоє послання, але воно не було настільки ефективним, як ти того хотів. Постраждав тільки один ваш побратим. Теж маг крові. Він нейтралізував заклинання «Тиха смерть» ціною свого життя.

«Він говорить про того найманця, який переслідував нас в лісі перед кордоном зі світлими магами? То ось про яке послання тоді говорив Джаян. «Тиха смерть» – це жорстоке заклинання, яке повільно і непомітно вбиває мага зсередини. Його майже неможливо визначити і нейтралізувати...» – вражено слухала я слова Владики.

– Я не особливо сподівався на те, що ти поведешся на це. Вивертатися у тебе завжди виходило найкраще, Володаре, – спокійно відповів Джаян, змінивши інтонації голоса тільки на останньому слові, ніби говорив про якусь бридоту.

– Вважатиму це за комплімент, – посміхнувся Володар Пітьми. – А ось у тебе це завжди невдало виходило. Занадто гордий, чесний, несущий напролом маг. Попастися в таку простеньку пастку, це ж треба. Великий Джаян впав так низько.

Баш на це нічого не відповів. Він продовжував мовчки дивитися на Володаря.

– Поглянемо, хто тут у нас ще, – хмикнув Владика. – Три сильні темні магіні й всі вже отямилися. Прекрасно. Мене ви дуже зацікавили.

– Чим? – запитала Ніама. Її голос був дуже слабким, а виглядала вона пригнічено. Ніа знаходилась праворуч від мене.

– Як же? – сплеснув руками Володар, зображуючи крайню ступінь здивування. – Хто ще може закривати розломи з такою легкістю? Ви, темна леді, навіть, можете відчувати і передбачати їх заздалегідь. Це чудово!

– Зараз я нічого не можу. Ви накачали нас сонною травою і тепер ми безсилі без своєї внутрішньої пітьми.

– Дитя, сонна трава незабаром вивітриться з вас, залишивши тільки найприємніші спогади, – Володар підійшов до Ніами. – Чи ти думала, що я поведусь на цей безглуздий блеф про вашу безпорадність, що у тебе вийде потягнути час?

За досадою, яка читалась на обличчі Ніами було зрозуміло, що саме цього вона і очікувала. Від чого Володар Пітьми розреготався.

– Наївна дівчинка, – витер Владика сльози в куточках очей, які виступили від сліз. – Як я люблю таких дуреп.

– Де світлі маги, які були з нами? – не витримала я. – Досить порожніх розмов. Скажіть, що конкретно ви від нас хочете. Навіщо ми Вам потрібні?

– Більше поваги, дитя. Подумай, з ким ти розмовляєш, перш ніж відкривати рота, – підійшов до мене впритул Володар і зацікавлено схилив голову набік.

Він підняв моє підборіддя двома пальцями, щоб мати змогу заглянути мені в очі та зануритись прямо в душу своїми отруйними щупальцями пітьми. Мене пересмикнуло від огиди, але зовні я намагалася цього не показувати та витримати цей пронизливий погляд.

– Думаю, що у вашій трійці ти головна, – пробурмотів Володар Пітьми.

– Дайте відповідь на мої запитання, – продовжила я гнути свою лінію.

– Я вже й забув, що виходило з твого рота. Таким тихим і боягузливим був твій голос, – продовжив ігнорувати мої запитання Володар.

Я невдоволено стиснула губи, але змовчати не змогла.

– Бідолаха, з пам'яттю погано. У вашому віці вже час облаштовуватися в Царстві Пітьми, а не топтати цю землю.