Глава 13. Пропозиція

– Я відчуваю в тобі світлу і темну енергію, – почула поблизу голос Леронія, коли він підійшов і опустив свою руку мені на голову. Я невдоволено стиснула губи, але змовчала, не дозволяючи собі опускатися до з'ясування відносин на публіці.

– Ми тут займалися, – почула я шепіт Ніами. Вона знала, що світлі не мають такого тонкого слуху, тому використала нашу перевага, щоб заспокоїти мене. Подруга бачила, що я зараз не можу контролювати силу і, можливо, здогадалась в чому причина моєї нестабільності. – Гесс Лероній показував мені плетення світлої магії, але вона виявилася ніяк не сумісною з моїм темним мистецтвом. Я не можу ні влити силу в його заклинання, ні сплести нитки пітьми зі світлом. Мені вже здається, що вчорашній розлом закрила не я.

Ніама була засмученою через несумісність її магії зі світлою. Ми не любили програвати або так легко здаватися, але, нажаль, не все нам під силу.

Почувши в голосі Ніами сум і досаду, мені знову стало соромно за свій сплеск емоцій.

«Вони займаються важливою справою, я ж приписую цьому зайві домисли, зовсім не довіряючи Ніамі та Леронію. Подруги помічають те, що до мене пізно доходить. Бель була правою в тому, що Ніа не стане проявляти інтерес до Леронія, адже помітила мої почуття», – подумала я, вирішивши відпустити ситуацію.

– Ми прийшли сюди, щоб спробувати ще раз. Ти ж знаєш, що рослини допомагають мені розслабитися і випустити частину пітьми, навіть, без танцю. Незначно, але все ж цього мало б вистачити для експерименту, – продовжила Ніа ділитися переживаннями. – Гесс Лероній хотів спробувати самостійно вплинути на пітьму своїм світлом, тому йому потрібна була чиста сила. У танці я випускаю темну енергію, яку неможливо вловити або взяти під контроль.

– Не переживай, Ніа. Твоя сила і без взаємодії зі світлом може принести величезну користь. Творець повідомив мені, що ми є ключем до благополучного виконання пророцтва. Тому не варто недооцінювати себе.

– Як це сталося, Лісе? – доки я слухала Ніаму, зосередившись на її голосі, то пропустила розмову Леронія з Ренілієм.

– Я сам не знаю, як це сталося. Вона побачила вас і тут же її накрило, – знизав плечима Ренілій.

– Ніама відчуває і може закривати розломи, Аделаїда – виконала частину пророцтва, з'єднавши в собі світло і пітьму. Яких ще сюрпризів чекати від їх трійці? – похитав головою Лероній, все ще здивований тим, як все почало стрімко розвиватись.

– Ти ще не в курсі всього , – хмикнув Ліс, вперше побачивши його в такому шоковому стані. Зазвичай, він старався приховувати справжні емоції. – Ця юна особа говорила з Творцем в світлому залі. До речі, може, це він наділив її частинкою світла?

– Ти розмовляла з Творцем? – в один голос запитали Лероній і Ніама.

– Але тут немає Ока Пітьми. Воно давно вважається зниклим. Як ти змогла почути нашу праматір? – запитала Ніама.

– Творців цього світу двоє, – випередив мене з відповіддю Ренілій. Він знизив тон голосу, щоб ми змогли перейнятися розповіддю. – Світло і Пітьма вклали в наш світ рівні частини себе. Вони створили дітей за своєю подобою. Темні жителі – це творіння Пітьми, а світлі – Світла. Але, тим не менше, шановані вони обидва у нас однаково. Для зв'язку з нами вони залишили частинки свого тіла, тим самим, довіривши нам турботу про них. Світло вручив нам своє серце, щоб відчувати помисли людей і магів, а Пітьма – око, щоб бачити істину, приховану в найтемніших куточках підсвідомості.

З вуст Лісанеля давня легенда звучала казково, зачаровуючи нас. Ми слухали Ренілія, ледь не відкривши рот, настільки його голос заворожував.

– Нічого собі, я цього не знала, – прошепотіла Ніа і подивилася в мою сторону. – Адо, твої очі прийшли в норму. Як ти себе почуваєш?

– Уже все в порядку, – подивилась на подругу з вдячністю.

– Давайте десь сядемо і обговоримо все разом? – запропонувала Ніа. – І було б непогано розповісти про все Барбеллі.

– Згоден. Ми проводимо вас до вашого будинку і там можемо все обговорити, – погодився Лероній. – Підемо через портал.

Швидкий помах рукою і ось уже воронка порталу поступово наповнюється світлою енергією і відкриває прохід в наше житло.

– Може пішки? – чомусь мені не хотілося входити в портал.

– Тримай мене за руку і все буде в порядку, – помітив мою тривогу Лероній. – Я виведу тебе. Немає про що хвилюватись.

– Я можу провести Аду, адже, як її вчитель, несу відповідальність за стан адептки. А ти візьми з собою свою ученицю. Її рівень енергії, як можна помітити, після ваших тренувань значно знизився і темного захисту може бути недостатньо проти світла, – підійшов до мене Ренілій і обійняв за талію.

Лероній похмуро глянув на нього, задумавшись ненадовго.

– Моє світло, мій дух і моє тіло прийняли Аделаїду Рокстер, як супутницю життя, – зробив заяву Лероній, при цьому відсунув шокованого Ренілія і приобійняв мене за плечі.

– Це неможливо, – прошепотів Ренілій, а потім голосніше додав. – Чим ти думаєш? Запропонувати темній магіні роль своєї супутниці життя замість того, щоб взяти її в коханки і цим задовольнити своє Его. Та ти з глузду з'їхав?

– Вона не заслуговує ролі коханки. Моє рішення не підлягає обговоренню, – Лероній стиснув моє плече трохи міцніше, ніби намагаючись утримати мене. Я ж перебувала в ступорі та не могла вимовити ні слова.

– Маг твого положення не може приймати такі рішення самостійно, – заперечив Ренілій. – Забудь про цю дурість. Твої слова залишаться між нами і не вийдуть за межі цього приміщення, тому забудьмо про це. Не варто витрачати сили в порожню. Проходимо в портал.

Лісанель став серйозним і холодним. У рухах рук прослизала скутість і напруга, ніби він стримувався з останніх сил, щоб не наговорити зайвого. В його погляді читалося неприховане невдоволення з нотками смутку.

– Я згідна з Реніліем. Ти поспішив з таким рішенням, навіть, не запитавши мене перед цим, – нарешті я повернула собі здатність говорити і обережно вибралась з обіймів Леронія. – Я проти.