Глава 9. Нестерпний жар

– І що з того, що він світлий маг? – сплеснула я руками. – Ми ж не знаємо нашої сумісності з ними?

– Твоя правда, – подивилась Бель на мене задумливим поглядом.

– І яка у вас виникла сумісність? – уточнила Ніа.

– Чудова. Ніама виявилась правою, коли говорила, що чоловіки старшого віку можуть подарувати неймовірне задоволення. Від наших одноліток чекай тільки самозакоханості й егоїзму, – фиркнула я. – Ще на перших роках навчання в Академії Пітьми до мене приставав наш однокурсник і це було щось... Таких слинявих поцілунків і зарозумілості, ніби це честь для мене, що він звернув свою увагу в мою сторону... Загалом, це було бридко. Зовсім не те, що поцілунки гесса Леронія. Він прекрасно володіє всім своїм тілом.

– Це не через вік. Все залежить від конкретного мага чи людини і його особистісних якостей, – не погодилась Бель.

– Це говорить нам магіня, яка пройшла вчора ініціацію, –пирснула зі сміху Ніама. – Головне, дівчата, не закохайтесь і не втратьте себе. Пам'ятайте, що нікому не можна довіряти.

Ми переглянулись між собою і згідно кивнули.

– Чим сьогодні займемось? – перевела тему Ніама. – Мені здається, що прийшов час повернути наші валізи і зошити. Ти часом не обговорювала це питання з гессом Джаяном?

– Ні, не обговорювала. Було якось не до цього, –зніяковіла Бель. – Давайте ви без мене до нього сходите?Я скажу, де він знаходиться.

– Ти що, вирішила його уникати? – подивилась Ніама на Бель грізним поглядом. – Не подобається він тобі, то так прямо йому і скажи. Не хочеш близькості, то ти можеш теж в цьому відмовити. Ніхто не в праві примушувати моїх подруг робити будь-що проти їх волі, інакше цьому смертнику не жити!

– Не кип'ятись Ніа, – шоковано витрішилась я на зазвичай усміхнену і м'яку подругу. – Ти чого так завелась? Все-таки Пітьма хоче вийти назовні?

– Ні, але я дивно себе почуваю. Якесь тривожне хвилювання тільки що з'явилося в грудях. Ніби щось сьогодні відбудеться таке... – не могла підібрати слів Ніа, щоб описати свій стан. Вона похитала головою, щоб привести думки в порядок. – У будь-якому випадку я була серйозною в своїх словах. Не мороч голову ні собі, ні йому.

– Гесс Джаян мені подобається, але я опасаюсь того, якою стаю поруч з ним. Як ви не можете мене зрозуміти? – підірвалась Бель зі стільця і нервово заходила по кухні. – Давайте вже закриємо цю тему?

– Гаразд, але не варто так нервувати через чоловіка, –погодилась Ніама. Потім вона ненадовго замовкла і почала водити головою зі сторони в сторону, ніби вишукуючи щось. – Ви це чуєте?

– Про що ти? – озирнулась навколо, але нічого примітного не помітила.

– Якийсь дивний гул в тій стороні, – вказала рукою на порожню стіну. – Чи тріск. Не розумію…

– Там нічого дивного немає, – прислухалась я максимально уважно. – Тільки комахи шебуршаться.

– А ти, Бель, невже не чуєш це потріскування? – подивилась Ніама на Бель з надією в погляді.

– Ні, я теж нічого дивного не помічаю, – знизала плечима Бель.

– Гаразд, тоді забудьте, – важко зітхнула Ніама.

– Хоча, я щось почула тільки що, – смикнула головою і нагострила вухо. Потім з кислою фізіономією подивимось на подруг. – За мною прийшли...

– Аделаїдо Рокстер! – почули ми поклик через долю секунди.

– Дівчата, я цієї ночі не зможу з вами нікуди піти. Мене забере гесс Лероній на індивідуальне заняття. Я не знаю наскільки це затягнеться, тому не чекайте, – поспішила пояснити появу чоловіка в нашій оселі. – Це через нашу сумісність в магії.

Подруги серйозно на мене подивились, киваючи головою в знак розуміння, але в їх очах я помітила смішинки.

– Ні, цього разу ми не будемо спати. Це суто навчальна зустріч! – подивилась на подруг з обуренням, від чого вони не змогли стримати посмішок і тихих смішків. – Та ну вас. Все, я пішла.

Слухаючи сміх за спиною, я стрімко крокувала до чоловіка, який там на мене чекав. У вітальню влетіла в не найкращому настрою. Зупинилась і похмуро подивилась на гесса Леронія в очікуванні його вказівок.

– Що трапилось? – підійшов чоловік до мене ближче.

– Де сьогодні будемо займатися? – проігнорувала його запитання і підійшла до вхідних дверей, натякаючи на якнайшвидший відхід. Я повернулась до виходу, не бажаючи зараз дивитись йому в очі.

Почула важке зітхання і кроки за спиною. У наступну секунду мій світ перевернувся. Я відчула, як земля йде з-під ніг, а тіло приймає горизонтальне положення проти моєї волі. Не змогла видавити ні звуку, настільки шокували його дії. Він підкинув мене в повітрі, щоб зручніше перехопити і нести, тому я злякано обхопила шию чоловіка руками. Лероній встиг зробити кілька кроків, перш ніж змогла прийти в себе. Ми вже вийшли назовні і ступали по м'якій траві. Денне світило майже повністю сховалося за горизонтом, тільки кілька променів все ще опускалося на землю.

– Що ти робиш? – прошипіла і стукнула його ліктем під ребра. Через мій удар Лероній трохи послабив хватку, чим я і скористалася. Відштовхнувшись руками від його плеча і вивертаючи своє тіло, роблю ривок і, провернувшись кілька разів в повітрі, опускаюся на ноги в стійку. Долонею впираючись в землю, випрямленою ногою роблю підсічку. Чоловік передбачає мої дії і відскакує назад.

– Я зрозумів! – виставив Лероній руку вперед в заспокійливому жесті. – Більше ніяких дотиків без дозволу. Заспокойся і придержи свою силу.

Пітьма огортала мене щільним коконом, повторюючи мої почуття і намагаючись захистити від будь-якої загрози. Я не поспішала заспокоюватись.

– У вас прийнято так вільно порушувати особисті кордону без згоди? – запитала я з гарчащими нотками. Інстинкти хижака зараз були оголені і голос мене не слухався.

– Зазвичай жінкам це подобається і вони захоплено пищать, а не шиплять, як дикі кішки, – Лероній стояв в максимально розслабленій позі, щоб не провокувати мої інстинкти. Гнів і агресія почали поступово відпускати мене. – Я ж зробив це не прилюдно і не псував тобі репутацію, так в чому справа?