Глава 8. Відверта розмова

– Куди ти? – запитала навздогін. – Тобто Ви...

Гесс Лероній не відповів. Він зник за непримітною стіною. Я пішла за ним, але не змогла відшукати прохід. Оглядаючись навколо, намагалась знайти потаємні двері. Було дуже багато деталей інтер'єру, тому я не хотіла витрачати час на промацування всього.

Намалювавши в повітрі по пам'яті символ відкриття прихованого, стала очікувати. Пітьма поступово поширилась по кімнаті, досліджуючи всі можливі куточки. Невдовзі вона сконцентрувалась в певних місцях, що говорило про наявність тут кількох потаємних дверей. Вони були в різних частинах приміщення, тому я без зусиль визначила потрібний мені прохід.

Заклинання поступово слабшало і пітьма розсіювалась. Тому більше не роздумуючи, пішла в тому напрямі, де раніше зник Лероній. Але не встигла я дістатися до необхідного мені проходу, як чоловік сам з'явився. Він вийшов зі стіни і підійшов до мене.

– Їх тут немає ... – почав говорити Лероній, акуратно повертаючи мене до виходу.

– Містер Очевидність, – пробубоніла я собі під ніс, вирішивши все-таки слідувати за ним, доки не дізнаюсь інформацію, яка мене цікавить.

– Мені продовжити чи ти хочеш поязвити? – зупинився чоловік.

– Гаразд, зрозуміла, – закотила очі. – Продовжуй, будь ласкавий.

– Впевнена? Може, ти впораєшся самостійно? – дивився на мене Лероній в очікувані відповіді, не помітивши на моєму обличчі почуття провини.

– Знову будеш натякати на безпорадність жіночої статі? – гнів миттєво переповнив мене. – Тоді я краще справлюсь самостійно!

– Припини! Я не це мав на увазі, – спинив мене Лероній.

– Та ти вже не вперше про це говориш, – прошипіла я і повернулась до раніше наміченого проходу. – Саме тому ти відразу мені не сподобався!

– Та заспокойся ти! – Лероній став переді мною і взяв моє обличчя в долоні. Від зіткнення нашої шкіри по тілу пішли мурашки, а пітьма миттєво забурлила в крові, але не намагалася вибратися назовні. Вона ніби перетікала від мене до нього, а його світло – навпаки. Відчувши це, Лероній відпустив мене і відійшов на крок назад.

– Що це було? – пришиблено подивився на мене чоловік.

– Я не знаю, – так само тихо відповіла. Мотнувши головою, щоб скинути ману, вже більш усвідомлено подивилась на гесса Леронія.

– Це вже не перший раз... – взяв почуття під контроль Лероній. – Потрібно це обговорити і дослідити.

– Для цього у нас будуть індивідуальні заняття, – я не хотіла зараз обговорювати це. Мені необхідно було спочатку проаналізувати все самостійно. – Краще скажи, що ти зміг дізнатися?

– Добре, я дам тобі час, але не думай, що зможеш уникнути розмови, – погодився Лероній. – Власник цього закладу повідомив мені, що дівчат забрав маг, з яким я приходив сюди вчора.

– І хто ж це? – поквапила його з відповіддю.             

– Їх забрав гесс Джаян, – відповів Лероній. – Ваш темний провідник.

– Значить вони в Академії Світла? – зітхнула з полегшенням. 

– Швидше за все, – кивнув у відповідь Лероній. – Зараз перемістимось у ваш будинок в Академії. Подивимось чи там вони знаходяться.

– Тільки можна прискоритись? – в нетерпінні почала я перебирати пасма волосся, які спадали на плечі.

– Мене так просто не здихаєшся, – застережливо подивився в мою сторону, потім відвернувся і почав створювати портал. Світлові промені слухняно притягувались в одне місце і складались у воронку, яка слабко світилась.

Я вже не чекала запрошення, а самостійно зробила перший крок, побачивши по ту сторону знайому обстановку. На цей раз не затримувалась, квапливо покидаючи зігріваюче світло, яке манило до себе.

– Бель! Ніа! – відразу ж покликала я, виходячи з порталу.

У будиночку було тихо. Лероній вийшов з порталу і зупинився позаду мене.

– Вони... – хотів щось сказати чоловік.

– Т-с-с, – шикнула я на нього і знову уважно прислухалася. Спочатку все здавалося тихим і пустинним, але, напружуючи слух, змогла вловити ледь чутні шерехи і голоса. – Я чую, що ви тут, і не спите! Складно відгукнутись?!

Після моїх слів у дверному отворі однієї зі спалень з'явилась розпатлана голова Ніами.

– Чому ти кричиш? Тут ми. Де ж нам ще бути? Це не ми вчора зникли в невідомому напрямку і з'явились пізнім ранком з чоловіком, – сонно пробубоніла Ніа і знову зникла по той бік дверей. – Дай поспати! Без вагомої причини не клич!

– Ну ось, з твоїми подругами все в порядку. Тепер я можу тебе залишити, але більше вночі нікуди не тікайте, –почула позаду себе, тому негайно обернулась. Темні не люблять, коли будь-хто стоїть за їх спинами. – Перш ніж денне світило сяде, я прийду за тобою.

– Навіщо? – спохмурніла я. 

– Потрібно поговорити, – знизав плечима Лероній і підійшов до мене впритул. – А якщо підеш, мені доведеться тебе шукати. Це чревато наслідками.

Чоловік м'яко посміхнувся і спробував притягнути мене до себе, але я виставила перед собою руки.

– Припини ці власницькі замашки. Ми добре провели ніч разом, але цього більше не повториться. У нас немає і не може бути відносин. Темні за своєю природою полігамні й мають багато коханців, доки не виберуть постійного партнера, з яким захочуть розділити життя. Тільки своєму супутнику ми зберігаємо вірність. Нам же з Вами не слід продовжувати, адже ви мій учитель і наші взаємини можуть позначитися на виконанні місії, –відсунулась я від чоловіка. – У нас немає приводу бачитись, крім занять.

– Поведінка нашої магії не здається тобі вагомою причиною для зустрічей? – холодно промовив Лероній. Після моїх слів він відсунувся від мене. В його погляді більше не було тепла, тільки легкий смуток і відчуженість. – Я не буду наполягати або примушувати дівчину до близькості, якщо вона цього не хоче. Але не бачу сенсу відкладати наші заняття, коли сила так піддатлива. До зустрічі.

Я дивилась, як чоловік іде, не промовивши більше нічого. Розуміючи раціональність його слів, мені було трохи соромно за свою поведінку. Маленький тривожний комок закопошився в грудях, але затих так же швидко, як і з’явився.